Зорський Сергій Анатолійович
Зорський Сергій Анатолійович народився 27.09.1970 р. м. Запоріжжя. Вивчився на інженера-будівельника у Запорізькому будівельному технікумі, був фахівцем своєї справи. Він брав участь у будівництві багатьох об’єктів у Запоріжжі, серед яких «Запорізький трансформаторний завод», ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», АТ «ВІТ», ПрАТ «Плутон», завод «Перетворювач», ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», бізнес-центр «Eco Tower» і так звані вежі-близнюки «Four Points by Sheraton» на бульварі Шевченка. 2014-го Сергія мобілізували до Збройних сил України для протидії російській військовій агресії на Сході. На збори була лише ніч. Він виконував бойові завдання на окремих напрямках у Донецькій області, зокрема під Волновахою. 15 вересня 2015 року Сергія демобілізували, він повернувся до мирного життя, сім’ї та улюбленої роботи. У 2016-му отримав нагороду: медаль Президента України «За участь в Антитерористичній операції». У 2018-му – закінчив Запорізьку державну інженерну академію за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія», отримавши диплом магістра з відзнакою. Але з повномасштабним вторгненням довелося відкласти улюблену справу та знову стати на захист країни. «Тато був непересічною особистістю. Він поєднував в собі феноменальні обчислювальні та інженерні навички, сильний вольовий характер, принциповість, чесність та разом з тим турботливість, яскраве почуття гумору, харизму та артистизм. Він був опорою для всіх – виключного рівня спеціаліст на роботі, надійний побратим товаришам на фронті, а сім’я завжди могла на нього покластися. Він міг би ще багато чого створити, але росіяни забрали його в нас і в України», – розповідає донька Софія Зорська. «Сергій ніколи не втомлювався! Не зважаючи на свої хронічні хвороби, зароблені в АТО, він ніколи не скаржився. Як би не було важко, він робив усе, що треба було робити, і навіть більше. Після нашої перемоги у Сергія були великі плани щодо відновлення зруйнованої війною України …», – згадує дружина Ольга Зорська. З початком повномасштабного вторгнення РФ Сергій як резервіст 1-ї черги вирушив у військкомат. Цього разу на збори дали півтори години. Але все було напоготові, залишилося деяке спорядження з часів АТО. Після розподілу його направили до Національної гвардії України до складу гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону та як людину з досвідом одразу відправили на передову у Запорізькій області, де йшли запеклі бої. Він показував чудові результати, тому указом Президента України у 2022 році старшого сержанта Зорського нагородили орденом «За мужність» III ступеня. У військового залишилися дружина Ольга та донька Софія. Сергій Зорський був ефективним командиром розрахунку на самохідній артилерійській установці. Підрозділ: 1-ша гаубична самохідно-артилерійська батарея гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частина 3029 НГУ. На його рахунку – успішно відпрацьовані цілі. Сергій мав досвід участі у бойових діях під час АТО, боронив Україну і після повномасштабного російського вторгнення. Загинув 52-річний воїн внаслідок артилерійського обстрілу біля села Червона Криниця Пологівського району на Запоріжчині 08 червня 2023 року. Місце поховання: м. Запоріжжя кладовище Святого Миколая. Нагороди: 1. Медаль Президента України «За участь в Антитерористичній операції», 2. Медаль «За оборону рідної Держави», 3. Орден «За мужність» III ступеня, 4. Орден «За мужність» II ступеня (посмертно), 5. Відзнака ВЧ 3029 «За незламність».