Залавський Богдан Миколайович

Залавський Богдан Миколайович, позивний "Бодя" народився 27 грудня 1974 року в м. Магадан. Дитинство і юність провів в с. Балабине і місті Запоріжжя. Після закінчення восьмирічки, навчався в ПТУ від заводу ЗЕРЗ (місто Запоріжжя). Він завжди був кмітливим і допитливим юнаком. Він цікавився різними механізмами: як працює, з чого зроблено, тому з нього вийшов гарний спеціаліст. Де б він не працював, його любили і поважали, як людину, як спеціаліста, як відповідальну і безвідмовну, добру людину. Строкову службу він пройшов у танкових військах. Богдан був гарним сім’янином, люблячим батьком, гарним прикладом для своїх дітей. Він, не задумуючись, пішов на фронт у перші дні війни з росією. “Захищати Батьківщину” — обов’язок кожного чоловіка — для нього були не пусті слова. Він приймав участь у боях з агресором в 92 бригаді ЗСУ, він пройшов, звільняючи Харківську область, до Луганщини. Він завжди був в перших чергах разом зі своїми побратимами, на “0” нулевих рубежах. Його і в армії любили і поважали. Хлопці говорили, якщо йде Бодя, значить ідемо і ми, йому довіряли, він був з тих, з ким в розвідку не страшно. Він був командиром відділення, взводу, роти 1 штурмовий батальйон, 92 бригади ЗСУ. Воїни його відділення приймали участь у штурмах, з штурмовими батальйонами. Вони займали нульовий рубіж біля селища Нововеселівка, утримуючи натиск ворога на залізницю під шквальним вогнем. Поряд з Богданом розірвалась міна і він отримав поранення, ‘несумісні з життям’, скажуть лікарі.” За його життя боролись лікарі в Харківському госпіталі, а потім в Києві. На жаль, він помер 3.06.2023 року. Його поховали на Алеї Слави в с. Балабине, Запорізької області, звідки він родом. В центрі села біля пам’ятника воїнам, які загинули в ірфо-іших війнах, вітстроїлися в ряд портрети наших земляків, які загинули від російської навали, захищаючи Україну. Серед них посміхається до людей, яких він любив і Богдан Миколайович, “БОДЯ”.

Назад