ЯСЬКО ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ
Дата та місце народження: 10 травня 1989 р., с. Новоукраїнка, Більмацького р-ну, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 17 серпня 2024 р., поблизу н.п. Свято-Покровське, Бахмутського р-ну, Донецької обл.
Звання: старший солдат.
Посада: оператор-радіотелефоніст.
Підрозділ: розвідувальне відділення, розвідувального взводу, розвідувальної роти, 54 окремої механізованої бригади, в/ч А0693.
Сімейний стан: залишилися батьки, дружина, син, донька, сестра та два брати.
Місце поховання: смт Балабине, Запорізького р-ну.
Нагороди: орден «За мужність» III ступеня (посмертно).
Життєвий шлях: Іван Ясько народився 10 травня 1989 року в селі Новоукраїнка Більмацького району Запорізької області. Його дитинство минуло у любові, турботі та родинному теплі. Батьки виховали в ньому працьовитість, чесність, повагу до людей та безмежну любов до рідної землі. Навчався у місцевій загальноосвітній школі села Новоукраїнка. У шкільні роки захоплювався спортом, цікавився історією рідного краю, брав активну участь у житті класу та завжди був щирим і відкритим до людей. Після закінчення школи здобув професію кухаря у ДНЗ «Куйбишевський професійний аграрний ліцей» у смт Більмак. Згодом працював у місті Запоріжжя на комбінаті «Запоріжсталь». Будував плани на майбутнє, мріяв про власну справу у сфері будівництва, прагнув забезпечити щасливе та гідне життя своїй родині. Із перших днів повномасштабного вторгнення російського агресора Іван Миколайович подбав про безпеку своїх рідних, вивізши сім’ю у безпечніше місце. Та залишатися осторонь війни він не зміг — став на захист України. Пройшов військовий вишкіл та долучився до лав 54 окремої механізованої бригади, де служив оператором-радіотелефоністом розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А0693. Вірний військовій присязі та українському народові, він мужньо виконував бойові завдання, залишаючись прикладом стійкості, відваги та надійності. У війську його знали як щирого, доброго і веселого побратима, людину, на яку завжди можна було покластися. Для Івана честю було боронити свою родину, свій народ і свою державу. У мирному житті та на фронті він завжди залишався вірним своїм принципам, був надійною опорою для рідних і близьких. Найбільшою цінністю для нього була його сім’я. 17 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Свято-Покровське Бахмутського району Донецької області Іван Миколайович загинув, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та Україні. Вічна пам’ять і шана Герою! Честь та вічна шана Героям України!