ЯРЕМЕНКО КОСТЯНТИН МИКОЛАЙОВИЧ
Дата та місце народження: 5 липня 1991 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 11 травня 2023 р., с. Нововасилівка, Шосткинський р-н, Сумська обл.
Звання: солдат.
Посада: дешифрувальник.
Підрозділ: взвод БПаК розвідувальної роти, в/ч А7029.
Сімейний стан: не одружений.
Місце поховання: с. Високе, Бериславського р-ну, Херсонської обл.
Життєвий шлях: Костянтин Яременко народився в Запоріжжі у сім’ї суднового механіка Миколая та медсестри Ванди. Був первістком, а згодом став старшим братом для Катерини. У дитинстві родина жила в Абхазії, але після смерті батька, коли Кості було лише три роки, повернулася до Запоріжжя. Саме там пройшло його дитинство і юність. Він навчався у запорізькій школі №72 з поглибленим вивченням хімії та біології, а згодом обрав технічну спеціальність. Закінчив Запорізький електротехнічний коледж ЗНТУ за спеціальністю «Обробка матеріалів на верстатах і автоматичних лініях» і здобув кваліфікацію технолога, потім — Запорізький національний технічний університет, де отримав диплом інженера-механіка. В 2014 році закінчив Запорізький національний технічний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Технології машинобудування» та здобув кваліфікацію спеціаліста з технологій машинобудування, інженера-механіка. Свою професійну дорогу Костянтин пов’язав із виробництвом: працював оператором станків з ЧПУ, створював програми та моделі складних замовлень. Особливо пишався роботами, що вимагали нестандартних рішень і майстерності. Він любив свою справу й завжди прагнув вдосконалюватися. З 2014 по 2020 рік працював на меблевій фабриці Rits оператором станків з ЧпК. Потім - працював інженером-механіком на ЗЛМЗ, далі - спробував себе на іншому підприємстві 3D моделістом ювелірних виробів. З 2021 по 2022 працював на меблевій фабриці Maestro Group оператором станків з ЧпК, писав програми та робив моделі складних замовлень. Костя любив свій напрямок і часто розповідав про складні проєкти, з якими він блискуче справлявся. Ця робота стала останньою в його цивільному житті. Костянтин був відданим родині й друзям, завжди знаходив для них час. З дитинства залишався принциповим, тримався своїх цінностей і водночас був відгукливим чуйним та щирим. Окрім високого рівня професійної кваліфікації, Костянтин розвивався і фізично. Любив силові тренування, сапи та каяки. У перший день повномасштабного вторгнення він зробив свій вибір: провів родину до кордону і мобілізувався в Ужгороді. 11 березня 2022 року від'їжджає з батьками до м. Ужгород. Проводжає їх до кордону і мобілізується в найближчому РТЦК та СП. Побратими згадують його як ініціативного, відкритого й сміливого чоловіка, на якого завжди можна було покластися. Перше поранення Костянтин отримав у Донецькій області — ледь не втратив руку, але після кількох операцій і реабілітації повернувся до побратимів. Він добровільно зголосився виїхати з іншими добровольцями в зону бойових дій в Луганській області. В травні 2022 року отримує вогнепальний перелом в/з лівого плеча в м. Привілля. Проходить довготривале лікування та реабілітацію з відновлення рухливості руки. Після часткового відновлення пише клопотання про повернення до 101 ОБрТрО. Вступає до їх складу. Та виконує бойові завдання поблизу кордону в Сумській області. У складі підрозділу на Сумщині вони одними з перших у роті почали працювати з безпілотниками. 11 травня 2023 року захисник України загинув при виконанні бойового завдання. Повертаючись із успішно виконаного завдання, Костянтин загинув від ворожої засідки та влучання РПГ у автомобіль. Ми пам’ятаємо його веселим і компанійським, опорою для родини, другом, який багато жартував і щиро посміхався. Він залишив по собі світлі спогади. Сім’я, друзі, побратими — ми всі любили його.