Яценко Олег Дмитрович
Яценко Олег Дмитрович, позивний Yаtsyk народився 12 липня 1994 року в селі Просторе Чернігівського (сьогодні Бердянського) району Запорізької області. З 2000 по 2011 рік Олег навчався в Просторівській ЗОШ I-III ступенів. Був старанним учнем, активним у житті школи, особливо любив уроки фізичної культури, баскетбол та, як і більшість юнаків, уроки з курсу «Захист Вітчизни». Після закінчення школи одразу вступив до Запорізького професійного ліцею залізничного транспорту, який закінчив у 2013 році та здобув професію «верстатник широкого профілю». У період з 03.04 по 04.05.2017 року пройшов навчання за програмою загальновійськової базової підготовки в навчальному підрозділі пп В094. У період з 05 травня по 02 червня 2017 року пройшов підготовку за спеціальністю «стрілець». У період з 03 червня по 30 червня 2017 року пройшов удосконалення підготовки та оволодів суміжною спеціальністю: «кулеметник РКК, КК, КДШ», «гранатометник РПГ-7, АГС-17», «навідник СПГ-9». Підготовку новобранець проходив у 354 навчальному полку Сухопутних військ Збройних сил України(вч В0941). Полк входить до складу 169-го навчального центру Сухопутних військ Збройних сил України (Десна). Захищати Україну Олегу Яценку випало у 95-ій окремій десантно-штурмовій бригаді (95 ОДШБр, вч А0281, пп В1740). З березня 2015 року частини бригади проводили бойові дії на позиціях в Авдіївці. Під час бойового чергування та виконання бойового завдання біля Авдіївки, районі, охопленому бойовими діями вздовж лінії зіткнення на території проведення Операції Обʼєднаних Сил у Донецькій та Луганській областях, солдат-водій Олег Яценко отримав: мінно-вибухову травму, акубаротравму, ЗЧМТ, струс головного мозку. Вогнепальне осколкове дотичне поранення мʼяких тканин потиличної ділянки зліва, вогнепальне осколкове поранення мʼяких тканин лівого стегна і верхньої третини лівої гомілки. Пройшовши лікування, солдат знову продовжив захищати Україну. 5 червня 2020 року трирічний контракт закінчився, Олег Яценко демобілізувався. Усе ладилося і в особистому житті Воїна. Разом із коханою дівчиною Анастасією вони проживали у цивільному шлюбі, а 12 січня 2021 року стали батьками чудової донечки Каміли. 16 квітня 2022 року Олег Яценко став на захист своєї Батьківщини. Коли він прибув до пункту мобілізації, його як досвідченого вояка направляють до міста Дніпро, де формується новий підрозділ – 40-й окремий стрілецький батальйон «Кодак». У березні 2023 року під час важких боїв на Купʼянському напрямку після атаки ворожого дрона-камікадзе Олег Яценко отримав поранення правої ноги, пів року був на лікуванні, пройшов реабілітацію. ВЛК та знову став на захист країни. 27 січня 2024 року під час інтенсивного бою їхнього підрозділу з військами окупантів поблизу населеного пункту Дворічна Куп'янського району Харківської області молодший сержант Олег Яценко зазнав важких поранень. Лікування проходило інтенсивно, Олег одужував, але трапилося найгірше: у Олега стала підійматися температура, зробили швидкий аналіз, який показав зараження крові. Почали робити терапію та, на жаль, попри 3,5 місяців боротьби за власне життя, 12 травня 2024 року о 17:05 зупинилося серце Олега Дмитровича Яценка. За мужність та героїзм, проявлений у боях по захисту України, Олег Яценко наказом №968 від 25.07.2022 року Головкома ЗСУ В.Ф.Залужного нагороджений почесним нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» І ступеня, також нагороджений відзнакою «Козацький хрест» (березень 2023). Поховали Олега Яценка 17 травня 2024 року з військовими почестями за присутності рідних, побратимів, друзів та земляків на Верхньохортицькому цвинтарі міста Запоріжжя.