ВОРОНІН ЄВГЕН ЄВГЕНОВИЧ
Дата та місце народження: 14 лютого 1989 р., м. Магадан, на Колимі.
Дата та місце загибелі: 17 грудня 2022 р., в районі н.п. Білогорівка, Луганської обл.
Посада: помічник кулеметника.
Підрозділ: в/ч А 4165.
Сімейний стан: одружений, мав 2 синів.
Місце поховання: Алея Слави Луганського кладовища, м. Павлоград Дніпропетровської обл.
Нагороди: орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), Знак Пошани м. Павлоград.
Життєвий шлях: Євген Воронін народився 14 лютого 1989 року в м. Магадан на Колимі, де в той час працювали його батьки. В 1993 році родина повернулася на постійне проживання в м. Павлоград Дніпропетровської області. З 1996 по 2005 роки навчався в загальноосвітній школі №4, потім здобував професійну освіту в Павлоградському машинобудівному технікумі за спеціальністю електрослюсар підземний, вищу освіту, бакалаврат, отримав в гірничому інституті м. Дніпро за спеціальністю ЕРГО. В мирному житті працював на шахтах м. Тернівки та ремонтно-механічному заводі в м. Першотравенськ. За відгуками колег та друзів, Євген завжди був чуйним, відповідальним, надійним, товариським. Одружився, став батьком двох синів. З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України пішов добровольцем захищати рідних, свою землю. Хоч за місцем народження він росіянин, та завжди свідомо називав себе українцем, вважав соєю Батьківщиною Україну. В жовтні-листопаді 2022 року Євген пройшов військову перепідготовку, оскільки строкову службу не проходив. Став помічником кулеметника, був направлений у в/ч А 4165. На превеликий жаль і відчай 17 грудня 2022 року загинув у першому ж своєму бою під час артобстрілу в районі населеного пункту Білогорівка, що на Луганщині. Тепер йому назавжди 33 роки. В пам’яті друзів, рідних, близьких Євген залишиться люблячим, доброзичливим, щирим та відповідальним. У Героя залишились мама, брат, двоє синів: 17 та 12 років. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно та Знаком Пошани м. Павлоград. Світла і вічна пам’ять, честь і слава Герою, доземний уклін за захист !