ВОЛОБУЄВ АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
Дата та місце народження: 9 березня 1984 р., смт Приазовське.
Дата та місце загибелі: 6 квітня 2024 р., поблизу с. Роботине, Пологівського р-ну, Запорізької обл.
Звання: молодший сержант.
Посада: командир.
Підрозділ: 3 відділення, 1 взводу протитанкових ракетних комплексів, роти протитанкових ракетних комплексів, в/ч А7013.
Сімейний стан: одружений.
Місце поховання: с. Кушугум, Запорізького р-ну.
Нагороди: медаль «Захисник Вітчизни» (посмертно).
Життєвий шлях: Андрій Волобуєв народився в смт Приазовське 9 березня 1984 року. З 1986 по 1990 роки родина Волобуєвих жила у місті Харкові, де Андрій ходив в садочок, займався фігурним катанням, був неймовірно здібною і не по роках розвинутою дитиною, ще в дошкільному віці роздумував про науки і сенс життя. Хвороба матері змусила сім`ю повернутися до смт Приазовське ближче до рідних. Тут і пройшли роки дитинства. Андрій пішов у перший клас Приазовської середньої школи №2 у 1990 році. Андрій був одним із кращих учнів школи, брав активну участь у всіх можливих шкільних заходах, захоплювався грою в шахи, футболом, волейболом і продовжував займатись спортом у дорослому житті. Ще одним захопленням Андрія була техніка, самостійно ремонтував, розбирав і збирав мотоцикл і машину. Закінчив навчання у школі у 2001 році. Після школи почав працювати і заробив кошти на навчання. Пропагував здоровий спосіб життя і був патріотом України. Хотів служити в армії, але не був призваний на строкову службу до війська за станом здоровʼя. З 2002 по 2007 роки поєднував працю із навчанням у Таврійському національному Університеті ім. В.І. Вернадського. Здобув вищу освіту за спеціальністю «менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». У 2006 році зустрів кохання свого життя і майбутню дружину Юлію, з якою одружився в 2011 році і у них народився син Микита. Молода сімʼя започаткувала власну справу, мала пекарню. В 20015 році Андрій був мобілізований до лав ЗСУ. До 2016 року проходив службу у м. Бердянськ. Повернувшись їздив на навчання і військові збори, проходив підготовку у десантних військах і продовжив власну справу. Коли безпека його країни і доля його родини опинилися під загрозою — з початком повномасштабної війни, він без вагань пішов до військкомату, але не встиг, бо на той момент вже проводилась евакуація його співробітників. На початку квітня 2022 р. Андрій вивіз сімʼю до Запоріжжя, потім дісталися до Львова, це місто стало прихистком, домом і мрією щасливого мирного життя. Андрій Волобуєв мав хист до малювання, цікавився психологією, писав власні вірші. Мав власний світогляд. Відстоював справедливість і чесність. Мріяв про мирне життя із родиною у вільній Україні у прекрасному місті Львів. 20 квітня Андрія прийняли до лав ЗСУ: він захищав рідну землю Запорізької області. Служив в протитанкових ракетних військах, мав звання молодшого сержанта, був командиром 3 відділення 1 взводу протитанкових ракетних комплексів. 6 квітня 2024 року загинув під час виконання бойового на вогневій позиції біля села Роботине Пологівського району Запорізької області, внаслідок прямого влучання протитанковою керованою ракетою противника.