ВОЛКОВ ВЛАДИСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Позивний «ПАСХА».
Дата та місце народження: 19 квітня 1995 р., с. Благовіщенка, Пологівського р-ну, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 29 липня 2022 р., Донецька обл., Кальміуський р-н, Оленівська колонія, барак - 200.
Звання: солдат
Підрозділ: батальйон спеціального призначення «Азов».
Сімейний стан: не одружений.
Місце поховання: Кушугумське кладовище.
Нагороди: орден «За мужність» III ступеня.
Життєвий шлях: Владислав не знав перешкод: якщо перед ним гора, то її треба перейти, перелетіти, обʼїхати чи знести її, але зрештою подолати! Владислав Волков народився 19 квітня 1995 року в селі Благовіщенка, Пологівського району, Запорізької області. Із девʼятого класу грав на гітарі, спершу вчився самотужки, а тоді у музичній школі. З дитинства грав у футбол за своє рідне селище Благовіщенка ФК «Дружба». Щоби потрапити до «Азова», Владислав пройшов складну підготовку. На одному з іспитів, де треба було бігти, дряпатися канатом і нагорі вдарити у щит, він став одним із двох найкращих. В «Азові» хлопець прослужив два роки і повернувся до цивільного життя. Одружився, в нього народилася донька Вероніка. Сімʼя жила в Маріуполі. Чоловік почав робити підвісні стелі. Першого ж дня повномасштабної війни Владислав повернувся до «Азова». Воював у Маріуполі, потім - вже в «Азовсталі». Звідти за приказом - вийшли в полон. Влада поранило в ногу, він здавався втомленим і змученим, проте усіх підбадьорював. 3-поміж рідних брат Степан бачив його останнім.«Що мені запамʼяталося - він не мав страху. Як і завжди — він нічого і нікого не боявся». Антон «Зелений», побратим, маріупольський прикордонник: «Познайомилися ми на місці дислокації нашого підрозділу, мене віддали в підпорядкування «Азову». Мене часом емоції переповнювали, а він своїми жартами підтримував. Це дуже класний пацан: позитивний, приємний. Завжди приходив на допомогу. Одної ночі росіяни скинули авіабомбу, ми з другом опинилися під завалом. Дехто почав швидко збирати свої речі, а не нас рятувати. Я, контужений, кричав, аби мене врятували, і ті люди нас чули. На все життя запамʼятаю, наче фото перед очима: зʼявляється Пасха в повністю скляному протигазі і з ліхтариком. Темрява, і раптом у ній бачу руку Влада - він мене витягнув з-під завалу. Я сказав, що там іще лишаються хлопці, і Пасха з кількома побратимами продовжував розбирати завали. Він реально крута людина! Можна багато років служити пліч-о-пліч із хлопцями, але, можливо, ніхто з них не зміг би так зробити. Ми з Пасхою були знайомі лише два місяці, а він так героїчно вчинив - врятував мене й інших побратимів. Я жартував: після того, як вийдеш на волю, відкриєш пекарню і назвеш її «Ветерано плюшка» готуватимеш смачну їжу… Владислав Волков загинув 29 липня 2022 року у Кальміуському районі Донецької області, у бараку - 200 Оленівської колонії.