Дата та місце народження: 14 травня 1985 р., с. Кам’янське, Василівського р-ну, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 20 квітня 2022 р., «Азовсталь», м. Маріуполь.
Звання: головний сержант.
Посада: водій.
Підрозділ: 23 окрема бригада охорони громадського порядку «Хортиця», Південного оперативно-територіального об’єднання НГУ, в/ч 3033.
Сімейний стан: одружений, двоє дітей.
Нагороди: орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Життєвий шлях: Володимир Вайло народився 14 травня 1985 року в селі Кам’янське Василівського району Запорізької області, був молодшим сином у родині. З дитинства — щирий, добрий, відкритий до людей. Навчався у місцевій школі, після 9 класу вступив до Василівського професійного ліцею, де здобув професію кухаря. Та справжнє його покликання було іншим — дорога та техніка. Автомобілі, рух, відчуття швидкості давали йому відчуття свободи, а за кермом він був саме на своєму місці. У грудні 2007 року Володимир розпочав військову службу за контрактом у 19-му окремому батальйоні. З 2018 року продовжив службу у 23-й окремій бригаді охорони громадського порядку «Хортиця» на посаді водія. Починаючи з 2015 року, у складі зведеного загону підрозділів Національної гвардії України виконував службово-бойові завдання в районі проведення операції Об’єднаних сил у Донецькій області, проявивши себе як відданий захисник і надійний побратим. У 2011 році Володимир одружився. У родині народилися двоє дітей: донька — у 2013 році, у День Державного Прапора України, та син — у 2020 році. Він був люблячим і турботливим батьком, який умів бути з дітьми по-справжньому — у грі, у сміху, у кожній миті, яку не відкладають «на потім». Таким татом, якого чекають, до якого біжать і якого не хочуть відпускати. Повномасштабне вторгнення він зустрів разом із побратимами в Маріуполі. Пройшов через важкі вуличні бої, оборону заводу Ілліча, прорив на «Азовсталь». Саме там, у місті, що стало символом боротьби й незламності, обірвалося його життя: він загинув 20 квітня 2022 року від кулі ворожого снайпера. Воїнові назавжди 36 років.