ТРЕТЬЯКОВ ГЕННАДІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
Позивний «РОБІНЗОН».
Дата та місце народження: 7 березня 1972 р., м. Бердянськ.
Дата та місце загибелі: 15 грудня 2024 р., поблизу н. п. Максимівка, Волноваського р-ну, Донецької обл.
Звання: сержант.
Посада: старший навідник.
Підрозділ: протитанковий розрахунок, протитанкового відділення, протитанкового взводу, механізованого батальйону, в/ч А4741, 23 ОМБР.
Сімейний стан: одружений.
Місце поховання: кладовище Св. Миколая.
Нагороди: відзнака президента України «За участь в антитерористичній операції», медаль «За оборону рідної держави», відзнака начальника Генштабу нагрудний знак «Учасник АТО», нагрудний знак «Учасник бойових дій російсько-українська війна», відзнака Міністра оборони України «10 років сумлінної служби», медаль «Честь і слава», медаль «Ветеран війни».
Життєвий шлях: Геннадій Третьяков народився 7 березня 1972 року у місті Бердянськ. З ранніх років вирізнявся відповідальністю, почуттям справедливості та глибокою любов’ю до України. Більшу частину свого життя він віддав служінню Українському народові. Пройшов строкову військову службу, служив у міліції, брав участь в Антитерористичній операції та Операції об’єднаних сил. Як воїн, неодноразово перебував у найгарячіших точках бойових дій, зокрема під Мар’їнкою, на Світлодарській дузі, у складі прикордонного загону. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації Геннадій Анатолійович продовжив захищати Батьківщину. Проходив службу за контрактом у лавах 23-ї окремої механізованої бригади військової частини А4741. Обіймав посаду сержанта, старшого навідника протитанкового розрахунку протитанкового відділення протитанкового взводу механізованого батальйону. Виконував бойові завдання на Оріхівському напрямку, брав участь у боях за Очеретине, на Харківському напрямку, в районі Часового Яру та на Курахівському напрямку. На Курахівському напрямку Геннадій Третьяков прийняв свій останній бій. Він до кінця залишився вірним Військовій присязі та Українському народові, мужньо боровся до останнього подиху й загинув у ближньому бою. Понад рік вважався зниклим безвісти. Згодом загибель Героя була підтверджена збігом ДНК. За сумлінну службу та відвагу був нагороджений медаллю Міністерства оборони України «10 років сумлінної служби», медаллю Президента України за участь в АТО, а також відзнаками Учасника бойових дій. Геннадій Анатолійович був не лише воїном, а й Людиною з великим серцем і широкою душею. Добрий, люблячий, розумний і кмітливий, наполегливий і відповідальний. Надійний побратим, вірний друг, славний козак, який захоплювався козацькою історією та славою. Любив музику й книги, футбол, мав художній талант і добре малював. Для своєї родини він був опорою і захистом — люблячим чоловіком, турботливим і чуйним батьком, для дітей — другом і прикладом. Він вірив, що навіть війна не є приводом не кохати і треба жити, любити, вірити, і перемога не за горами, вона за териконами. Пам’ять про Третьякова Геннадія Анатолійовича — воїна, чоловіка, батька і патріота — назавжди залишиться в серцях рідних, побратимів і всіх, хто мав честь його знати. Він віддав найдорожче — своє життя — за свободу та незалежність України.