ТКАЧЕНКО ВАЛЕНТИН ПЕТРОВИЧ
Позивний «ТИГР»
Дата та місце народження: 7 грудня 1978 р., с. Високе, Мелітопольського р-ну Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 23 грудня 2023 р., після поранення отриманого в н.п. Приютне, Пологівського р-ну, Запорізької обл.
Звання: солдат.
Посада: гранатометник.
Підрозділ: в/ч А7282.
Сімейний стан: залишилися дружина та син.
Місце поховання: Кушугумське кладовище, Запорізька обл.
Життєвий шлях: Валентин Ткаченко народився 7 грудня 1978 року у селі Високе Мелітопольського району Запорізької області. Згодом разом із родиною переїхав жити до села Новодмитрівка на Херсонщині. Навчався у Новодмитрівській загальноосвітній школі, де зарекомендував себе як добрий, щирий та товариський учень. Після закінчення школи вступив до професійно-технічного училища №22 у смт. Нова Лепетиха, де здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. З 1996 року проходив строкову службу у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді Збройних Сил України (в/ч А1556), розташованій у Мукачево, у складі 47-го окремого розвідувального батальйону. Під час служби брав участь у ліквідації наслідків повені в Закарпатській області в 1998 році. У 2001 році переїхав до міста Запоріжжя, де працював бригадиром з покрівельних робіт. У трудовому колективі зарекомендував себе як відповідальний, добросовісний і щирий чоловік, який завжди готовий допомогти іншим. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Валентин без вагань став до лав захисників України. З 6 березня 2022 року Комунарським РТЦК та СП був зарахований до особового складу військової частини А7282, де проходив службу на посаді гранатометника. Виявив стійкість, відвагу та непохитну вірність присязі, виконував бойові завдання у складі підрозділу. 13 серпня 2023 року під час виконання бойових завдань у зоні ведення бойових дій зазнав важкого поранення внаслідок артилерійського обстрілу противника (САУ 152 мм, ВП «Борман», н.п. Приютне, Пологівський район Запорізької області). Після цього тривалий час лікувався у Головному військовому клінічному госпіталі м. Київ. Попри всі зусилля лікарів, 23 грудня 2023 року серце воїна зупинилося. Похований на Кушугумському кладовищі. Валентин був доброю, щирою, порядною людиною, яку любили й поважали рідні, друзі та побратими. Він завжди відзначався добротою, працьовитістю й відкритим серцем. Для рідних і друзів залишився прикладом мужності, людяності та любові до Батьківщини. У нього залишилися дружина Віта та син Денис, які бережуть світлу пам’ять про чоловіка, батька та справжнього захисника України.