ТЕРЕХ ДЕНИС РЕНАТОВИЧ
Позивний: «АХМЄД».
Дата та місце народження: 30 липня 1996 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 13 лютого 2025 р., район н.п. Успенівка, Покровський напрямок, Донецька обл.
Звання: солдат.
Посада: вогнеметник.
Підрозділ: 23 окрема бригада «Хортиця» Національної гвардії України.
Сімейний стан: одружений, є донька.
Місце поховання: кладовище Св. Миколая, м. Запоріжжя, ділянка №9, ряд №24, місце №42.
Нагороди: орден «За мужність» III ступеня (посмертно).
Життєвий шлях: Денис Терех народився 30 липня 1996 року в місті Запоріжжі. Навчався у Запорізькій загальноосвітній школі №65. Після закінчення 9 класів продовжив навчання та здобув професію слюсаря-механіка. Працював на одному з провідних підприємств рідного міста - «Мотор Січ». Важливе місце у житті Дениса посідав спорт. Він професійно займався бально-спортивними танцями, наполегливо тренувався та досяг високих результатів, здобувши звання майстра спорту. Згодом Денис створив власну родину. У шлюбі народилася його донечка Поліна. Родина була для нього найбільшою цінністю. Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, для якого щастя та добробут рідних завжди були на першому місці. Денис був надзвичайно світлою, щирою та доброзичливою людиною. Він мав особливу здатність об’єднувати навколо себе людей. Йому довіряли, до нього прислухалися, за ним ішли. Він був чуйним та небайдужим до інших, ніколи не проходив повз чужу біду та завжди був готовий прийти на допомогу - словом, підтримкою чи вчинком. Його любили й поважали за щирість, людяність, відкритість, почуття гумору та велике серце. Для друзів він був надійним товаришем, для рідних - опорою, а для своєї донечки - люблячим татом. У 2024 році Денис став на захист України. Проходив військову службу у званні солдата на посаді вогнеметника у складі 23-ї окремої бригади «Хортиця» Національної гвардії України. Серед побратимів мав позивний «Ахмєд». 13 лютого 2025 року Денис загинув під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну, в районі населеного пункту Успенівка на Покровському напрямку Донецької області. Йому назавжди - 28 років! Для кожного він був своїм. Для побратимів - «Ахмєдом». Для друзів - людиною, на яку можна було покластися. Для родини - опорою. Для донечки Поліни - татом, пам’ять і любов до якого житимуть завжди. Світлий! Сильний! Щирий! Справжній!