ТАРАСОВ АНТОН ДМИТРОВИЧ
Дата та місце народження: 27 вересня 1994 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 25 травня 2022 р., м. Маріуполь (Азовсталь).
Звання: сержант.
Посада: командир гармати.
Підрозділ: 6 орудійний розрахунок, 2 протитанкового артилерійського взводу протитанкової артилерійської батареї, Південного ОТО, в/ч 3029.
Сімейний стан: одружений.
Життєвий шлях: Антон Тарасов народився 27 вересня 1994 року в місті Запоріжжі. Середню базову освіту здобув у Запорізькому навчально-виховному комплексі № 68 ЗМР Запорізької області. З дитинства Антон був дуже допитливим, мав велику жагу до знань і любов до читання — особливо до жанрів фентезі та фантастики. Він не прагнув бути відмінником, вивчав насамперед те, що його цікавило, іноді мав проблеми з поведінкою, але завжди відзначався сильним почуттям справедливості й готовністю стати на захист тих, хто цього потребував. Великим захопленням Антона була музика. Він самостійно навчався гри на барабанах, переглядаючи відеоуроки та наполегливо тренуючись. Згодом досягнувши значних успіхів, став барабанщиком у музичному гурті «Декартові Ведмеді», з яким виступав тривалий час. Крім цього дуже полюбляв малювати олівцем та навчався цього, любив відеоігри та належав до неформальної спільноти людей, що грають в різні рольові ігри, зокрема живої дії. Після школи вступив до Авіаційного фахового коледжу ім. Івченка, однак зрозумів, що технічна спеціальність йому не до душі. У 2016 році Антон зустрів свою майбутню дружину — Тарасову Яну Вадимівну. Вони мріяли про спільне щасливе життя та дітей. Це надихнуло Антона опанувати нову професію відеомонтажера на місцевому телеканалі. Втім, у 2017 році його призвали на строкову службу. З 31 жовтня 2017 по 12 квітня 2018 року він проходив службу у військовій частині 3029 (нині — 15-та бригада оперативного призначення НГУ ім. Героя України лейтенанта Богдана Завади «Кара-Даг»). Там Антон прийняв рішення підписати контракт, аби допомагати родині та захищати Батьківщину. Він вирізнявся відповідальністю, врівноваженістю та спокоєм, завдяки чому здобув авторитет серед побратимів і досяг кар’єрного зростання. Товариші згадують його як людину, яка завжди готова допомогти, знаходила вихід зі складних ситуацій і мала чудове почуття гумору. З квітня по вересень 2018 року служив старшим солдатом 2-го обслуги 1-го протитанкового взводу протитанкової артилерійської батареї. З 27 серпня 2018 року — старший навідник 1-го обслуги того ж підрозділу. У квітні–травні 2019 року пройшов підготовку за програмою підготовки спеціалістів артилерії Національної гвардії України на кафедрі військової підготовки ЗНТУ за спеціальністю «Командир гармати». З 11 серпня по 13 грудня 2019 року Антон безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій і Луганській областях, за що отримав статус учасника бойових дій і став сержантом. Він зарекомендував себе дисциплінованим, працездатним і перспективним військовослужбовцем. До службових обов’язків ставився сумлінно, постійно вдосконалював професійні навички, був чесним, поважав інших і активно долучався до життя підрозділу. 5 листопада 2021 року, Антон Дмитрович одружився зі своєю коханою, з якою був разом багато років. У грудні того ж року вирушив у відрядження, з якого, на превеликий жаль, більше не повернувся. З початком повномасштабного вторгнення РФ 24 лютого 2022 року Антон продовжував боронити Україну. Він опинився в оточеному Маріуполі, де разом із побратимами тримав оборону міста, а згодом — на заводі «Азовсталь», де отримав поранення і проходив лікування у бункері «Залізяка». 25 травня 2022 року сержант Тарасов Антон Дмитрович загинув під час ворожого авіаобстрілу. Довгий час вважався зниклим безвісти. Йому було лише 27 років.Попереду було ціле життя, та війна не дала здійснити мрії й залишити по собі спадкоємця. Пам’ять про Антона житиме в серцях рідних, друзів і побратимів — як про щирого, доброго, сильного духом чоловіка, який віддав своє життя за Україну.