ТАМАНОВ АРТЕМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Позивний «МАЛИЙ».
Дата та місце народження: 3 квітня 1990 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 23 жовтня 2024 р., поблизу н.п. Зелений шлях, Курської обл. РФ.
Звання: молодший сержант.
Посада: командир відділення морської піхоти — командир машини взводу морської піхоти роти морської піхоти 1 батальйону морської піхоти.
Підрозділ: 36 бригада Морської піхоти, 1 батальйон, 2 рота, в/ч А2802.
Сімейний стан: одружений, є дочка та син.
Місце поховання: Правобережне кладовище, м. Запоріжжя.
Нагороди: «Ветеран Війни», нагрудний знак «Честь та Слава».
Життєвий шлях: Артем Таманов народився 3 квітня 1990 року у місті Запоріжжя. Навчався в середній школі №110, мав гарне почуття гумору, добре навчався, любив спорт. Пізніше здобув професію інженера-програміста. Строкову службу проходив у 2016 році в військах протиповітряної оборони. Де на відмінно справлявся зі всіма покладеними на нього завданнями. Працював на будівництві, а потім — у хімічній промисловості. З дитинства дуже захоплювався малюванням, трохи згодом моделюванням військової техніки, створював модельки своїми руками. Був дуже творчою та різносторонньою особистістю. 19 квітня 2019 року одружився. До Лав Збройних Сил України долучився 5 червня 2024 року. Починав службу в 36 окремій бригаді Морської піхоти в/ч А2802. Мав позивний МАЛИЙ. Перший бойовий вихід був в Харківській області, Чугуївський район, н.п. Вовчанскі Хутори, де був без зв'язку цілих три тижні. Після чого отримав звання молодший сержант. Після першого виходу мріяв скоріше отримати змогу побачити та обійняти своїх рідних. Востаннє вийшов на зв'язок 15 жовтня 2024 року, повідомивши, що йде на завдання, сказав, що любить і неодмінно повернеться. Але на жаль дива не сталося, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу мужньо виконавши військовий обов'язок в бою за Україну загинув 23 жовтня 2024 року поблизу н.п. Зелений шлях, Курської обл. РФ. Артем дуже любив своє рідне Запоріжжя та Батьківщину. Його ніколи не зупиняли небезпека та труднощі. Завжди підтримував та допомагав. Він віддав своє життя за Україну, за її незалежність, за вільне життя своїх рідних та близьких. Без нього залишилися дружина двоє маленьких діточок, донечка та синок, мама, брат. Пам'ять про Артема та вдячність йому буде навіки жити в серцях рідних, близьких, друзів та побратимів.