СВЕРГУН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
Позивний «НОЙ».
Дата та місце народження: 31 серпня 1997 р., с. Воскресенка, Приазовського р-ну, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 23 грудня 2024 р., с. Троїцьке, Покровського р-ну, Донецької обл.
Звання: старший лейтенант.
Посада: начальник групи розвідки штабу батальйону безпілотних систем.
Підрозділ: 59 бригада ім. Якова Гандзюка, в/ч А1619.
Сімейний стан: не одружений.
Місце поховання: Лісове кладовище «Алея Слави», м. Київ.
Життєвий шлях: Олександр Свергун народився 31 серпня 1997 року в селі Воскресенка Приазовського району Запорізької області. Після закінчення школи, у 2014 році вступив до Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого. У 2018 році отримав диплом бакалавра з відзнакою та завершив навчання на військовій кафедрі, здобувши звання молодшого лейтенанта. Згодом, у 2020 році отримав ступінь магістра права. До повномасштабного вторгнення, будучи ще студентом, працював у Києві, в юридичній фірмі VB Partners у практиці White-Collar Crime. Колеги згадують Олександра як прямолінійного, наполегливого та працелюбного фахівця, який завжди прагнув до більшого, вчився щодня і постійно ріс професійно. Саша став прикладом беззаперечної відваги, гідності й скромності. Його рішення стати на захист України - це справжній подвиг. Він був частиною команди VB Partners, але став Героєм своєї держави. Його життєва позиція – це приклад того, як потрібно любити свій рідний дім, свою землю, свою Україну. Він був багатогранною людиною — любив мисливство, грав на гітарі й активно займався спортом. Він мріяв виростити власний черешневий сад — символ дому, спокою та майбутнього. 24 лютого 2022 року в його рідний дім увірвалась війна. З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр добровільно став на захист України. Його бойовий шлях пройшов через оборону Київщини та звільнення Херсонщини. 13 вересня 2022 року він був мобілізований Дарницьким ТЦК міста Київ. Проходив військовий вишкіл у Німеччині і Словаччині. Воював у складі 47 окремої механізованої бригади «Магура» на Запорізькому напрямку (Оріхів — Мала Токмачка). Мріяв про звільнення рідного Мелітополя. Пізніше продовжив службу в 59-й окремій штурмовій бригаді ім. Якова Гандзюка, де брав участь у відбитті атак ворога в населених пунктах Донецької області – зокрема, в районах Авдіївки та Покровська. Неодноразово, завдяки його вмілим діям було зупинено ворожі штурми, знищено техніку і особовий склад противника. Він успішно проводив розвідку у визначеній смузі лінії бойового зіткнення, що дозволяло виявляти та знешкоджувати ворога. Загинув 23 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку біля села Троїцьке разом із побратимами. Його життя, мужність і шлях залишаться прикладом для всіх, хто мріє про вільну й сильну державу. Пам’ять про нього — це тиха, але вічна любов, що продовжує жити в серцях рідних і друзів. НАЗАВЖДИ В СТРОЮ!!! НАЗАВЖДИ 27!!!