Степаненко Владислав Олексійович
Степаненко Владислав Олексійович, Позивний "Мотогон", народився 20.12.2002 у місті Запоріжжя — місті, яке він щиро любив. Його улюбленим місцем була історико-культурна перлина — «Запорозька Січ» на Хортиці. Саме тут, серед духу Козацької Слави, він проводив багато часу, особливо в останній рік. І хоч жартував, що через заводи машину треба мити частіше, Запоріжжя для нього було справжнім домом. Своє дитинство Влад провів у Запорізькій гімназії №107. У підліткові роки Влад мріяв про сім’ю та гідну роботу. Навчався у Національному університеті «Запорізька політехніка» за спеціальністю журналістика — сказав, що добре володіє мовою завдяки шкільній наставниці. Владислав присвятив своє життя армії. Його шлях пролягав від стрільця та сапера до авіаційного механіка-сапера у складі Національної гвардії України, військова частина 3033. Він служив у роті ударних безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення. Отримав статус учасника бойових дій у жовтні 2021 року та відзнаку «Гідність, довіра, повага». Його поважали за чесність, вірність і щиру турботу про побратимів. Його авторитет будувався на відповідальності й людяності. З дружиною познайомився у квітні 2023 року в інтернеті. За два роки Влад став всесвітом для своєї дружини. Мама Владислава — Яна — служить у тій самій бригаді НГУ. Всі його друзі — побратими. Владислав приїздив додому й розповідав, хто й що «вичудив», і це завжди були веселі історії. Під час служби Влад завжди залишався промінчиком світла. Він вірив у Перемогу та у мирне життя після війни. Його головною мотивацією була родина, майбутнє, яке вони планували. Загинув 21 лютого 2025 року, Донецька область, Волноваський район село Шевченко. Місце поховання: Матвіївське кладовище. Нагороди: Медаль "Учасника бойових дій", отримав у жовтні 2021 року. Має відзнаку « «Гідність, довіра, повага».