СТЕФАНЮК ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Позивний «СТЕФАН».
Дата та місце народження: 5 березня 1979 р., с.Тарасівка Пологівського р-ну Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 10 жовтня 2025 р., поблизу н.п. Райполе, Межівської ОТГ, Синельниківського р-ну, Дніпропетровської обл.
Звання: старший солдат.
Посада: водій - електрик безпілотних авіаційних комплексів.
Підрозділ: 1 відділення безпілотних авіаційних комплексів, 2 взводу авіаційних комплексів, батареї безпілотних авіаційних комплексів, дивізіону артилерійської розвідки, в/ч А 1978.
Сімейний стан: одружений.
Місце поховання: Алея Слави, кладовище Бугайова, м. Запоріжжя.
Життєвий шлях: Олександр Стефанюк, народився 5 березня 1979 року в с. Тарасівка Пологівського району Запорізької області. Ще в ранньому дитинстві батьки Олександра переїхали до Запоріжжя. Навчався у школі-гімназії юридичного профілю №47 міста Запоріжжя. Після закінчення школи вступив до Запорізького СПТУ №8 на машиніста електромостового крану металургійного виробництва. Строкову службу Олександр Стефанюк проходив в артилерійських військах м. Севастополь з 21.06.97 по 30.01.99 рр. Після строкової служби 18 років працював на Запорізькому Титано-магнієвому комбінаті пічовим на відновленні та дистиляції титану в 7 цеху. В травні 2018 року добровільно підписав контракт на 3 роки з Харківською військовою частиною А 0501, 92 бригади. Пішов в АТО. Був на посаді командира артилерійського розрахунку. Воював у Донецькій та Луганській областях. Після закінчення трирічного контракту, підписав новий із військовою частиною А1978 м.Запоріжжя. Повномасштабне вторгнення припало на кінець підписаного контракту з в/ч А 1978. Проте Олександр прийняв рішення залишитися в армії. Довгий час воював в Донецькій області в районі Авдіївки. Брав участь у звільненні багатьох населених пунктів Донецької області від російського агресора. Навіть після загибелі рідного брата на війні в липні 2023 р. з армії не пішов. Хоча мав законні підстави для звільнення. На вмовляння сім'ї звільнитися зі служби завжди казав, що краще я буду тут в армії та стримувати кацапа, ніж вони будуть біля ваших дверей. Пізніше Олександр вивчився на електрика безпілотних авіаційних комплексів. В цьому новому напрямку служби вважав себе кориснішим у боротьбі з ворогом. 10 жовтня 2025 р біля н.п. Райполе Межівської селищної громади Синельниківського району Дніпропетровської області при виконанні бойового завдання отримав поранення не сумісне з життям. Загинув у віці 46 років. Майже 8 років свого життя віддавши захисту державного суверенітету й територіальної цілісності України. Олександр Стефанюк був справжнім патріотом своєї країни, яку любив усім серцем.