Стеблюк Павло Володимирович, народився 09 вересня 1984 в с.Камʼянське Васильківського району Запорізької області у родині Стеблюка Володимира Степановича та Стеблюк Ганни Іванівни. З 1993 року проживав з родиною у смт Степногірськ. В 2002 році закінчив 11 класів Степногірської загальноосвітньої школи. Цього ж року вступив до Дніпропетровського автотранспортного технікуму державного вищого навчального закладу «Національний Гірничий університет» на спеціальність автомеханіка, заочне відділення. Паралельно проходив альтернативну службу. В 2007 році одружився зі Стеблюк( Лаленко) Анною Анатоліївною, а в 2010- народився син Стеблюк Ростислав Павлович. З 2013 року проживав з родиною у селі Пʼятихатки. Працював будівельником. З 2019 року проживав у Степногірську. На початку повномасштабної війни працював у Києві. Хотів записатися до територіальної оборони, але вже не було вільних місць. В квітні 2022 року повернувся до Запоріжжя і добровільно доєднався до ЗСУ. 18 квітня 2022 року почав навчання. 9 травня 2022р. отримав спеціальність кулеметник. Військові завдання виконував у гарячих точках: Вугледар, Майорськ, Бахмут, Авдієвка. З 2022 року був розлучений. 27 жовтня 2022р. за свою сумлінність, відповідальність, відданість справі і Україні отримав посаду головного сержанта-командира відділення. Підрозділ: перше кулеметне відділення 53-ої окремої механізованої бригади ім. князя Володимира Мономаха. 31 січня 2023р. отримав звання молодший сержант. В лютому був відправлений на Донеччину, в гарячу точку. Втомлений, виснажений, але до останнього сумлінно та самовіддано виконував свої обов'язки. До останнього був вірний присязі, Україні і українському народу. 21 лютого 2023 р. під час виконання бойового завдання загинув поблизу н.п.Водяне Донецької області, під час артилерійського обстрілу зі сторони Збройних сил російської федерації, проявивши стійкість та мужність, сміливість та героїзм. Місце поховання: селищний Кушугумський цвинтар Запорізького району Запорізької області. Нагороди: медаль "За участь в боях "Бахмутський рубіж", орден “За мужність” ІІІ ступеня ( посмертно).