СОЛОНЬКО ВОЛОДИМИР ВАЛЕНТИНОВИЧ
Позивний «ГРОЗ»
Дата та місце народження: 25 червня 1982 р., с. Городище-Пустоварівське, Володарського р-ну, Київської обл.
Дата та місце загибелі: 6 липня 2023 р., поблизу с. Приютне, Пологівського р-ну, Запорізької обл.
Звання: старший солдат.
Посада: стрілець-навідник, кулеметник.
Підрозділ: 23 окрема механізована бригада.
Сімейний стан: залишилися дві доньки, син, дружина, батьки та брат.
Місце поховання: цвинтар по вул. Луганська на Алеї Героїв, м. Павлоград.
Нагороди: нагрудний знак «Шахтарська слава» III ступеня, орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), знак пошани від м. Павлоград «За заслуги перед громадою» (посмертно).
Життєвий шлях: Володимир Солонько народився 25 червня 1982 року у с. Городище-Пустоварівське, Володарського району, Київської області. Після школи здобув в училищі фах газоелектрозварювальника. А потім вступив до Дніпропетровського інституту фізкультури та спорту. Був міцним юнаком, загартованим, займався карате та пауерліфтингом. Під час навчання пішов на строкову службу та після армії до ІНФІЗу вже не повернувся. Вирішив стати шахтарем. Жив у м. Павлоград. Працював гірником очисного вибою дільниці з видобутку вугілля Nº2 ДТЕК ШУ ім. Героїв космосу. Починав в управлінні монтажно-демонтажних робіт, згодом прийшов на шахту «Павлоградська». Понад 17 років Володимир видобував вугілля. Молодий гірник швидко освоїв справу, вивчився на ГРОВа, постійно підвищував свою кваліфікацію. Досвідчений, принциповий та добросовісний, за якийсь час став ланковим ГРОВ. У 2020 році його портрет висів на Дошці пошани підприємства. Колеги кажуть - цілком заслужено, адже таких фахівців одиниці. На цій посаді чоловік трудився аж допоки в країну не прийшов ворог з повномасштабною війною. Володимир Солонько не міг байдуже дивитися, як знищують його народ, як діти граються на дитячих майданчиках, а над ними літають ворожі ракети. Адже змалку він усім серцем вболівав за Україну. Тож, 29 березня 2022 року він став до лав захисників - пішов добровольцем до військкомату, не чекаючи повістки. Служив у Павлограді. Готувався боронити рідне місто від окупантів. Згодом разом з підрозділом почав давати відсіч загарбникам на Донеччині. Улітку 2023 року став учасником контрнаступу українських військ на Запорізькому напрямку фронту. Солдат із позивним «ГРОЗ» був вправним воїном, уміло відпрацьовував по ворогах зі своєї «дашки» - кулемета ДШК. Загинув 6 липня 2023 р. поблизу с. Приютне, Пологівського району, Запорізької області. Під час наступальної операції Володимир йшов попереду та попав під ворожий обстріл. Отримав уламкове поранення, несумісне з життям. Помер на руках у свого командира, який завжди казав: «Якщо ГРОЗ біля мене, я спокійний. Знаю, що він прикриє»…