СКОРИНА ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ
Позивний «СКОРИНА».
Дата та місце народження: 23 січня 1979 р., с. Лозуватка, Криворізького р-ну, Дніпропетровської обл.
Дата та місце загибелі: 7 травня 2025 р., с. Водяне Друге, Краматорського р-ну, Донецької обл.
Звання: молодший сержант.
Посада: командир 2 зенітного ракетного відділення.
Підрозділ: зенітний ракетний взвод, 2 механізованого батальйону, 142 механізованої бригади, в/ч А4820.
Сімейний стан: одружений, має двох доньок та онука.
Місце поховання: Правобережне (Осипенківське) кладовище, ділянка 169, ряд 16, місце 3.
Нагороди: відзнака Президента України «За оборону України», відзнака Запорізької міської ради - ветеран війни.
Життєвий шлях: Володимир Скорина народився 23 січня 1979 року в с. Лозуватка. Криворізького району Дніпропетровської області. Навчався у Криворізькій гімназії №76. Після її закінчення вступив до Криворізького державного технічного університету, який закінчив у 2000 році, тут на факультеті «Автомобілі та автомобільне господарство, здобув кваліфікацію інженера-механіка. Працював на підприємствах Кривбасу –ЦГЗк, ТОВ Кривбасремонт, Арселор Міттал починаючи від слюсаря — до начальника дільниці Петрівського кар’єру. Потім у 2013 році – Нікопольський кранобудівельний завод, ЧП ПКФ «Сигран». Останні 10 років відпрацював від шихтувальника до майстра на «Нікопольському заводі феросплавів». В житті полюбляв рибалити та був «аматором у пошуках скарбів». У Володимира залишилась дві доньки 24 та 13 років ,онук та дружина Наталя. В жовтні 2023 року вступив до лав Збройних сил України, мав поранення. За час несення служби Володимира оцінено грамотою за високий професіоналізм, значний внесок у зміцнення державної обороноздатності, незламну волю, мужність, патріотизм у захисті свободи та територіальної цілісності України, нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України». 7 травня 2025 року Володимир Скорина загинув захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет під час ведення бойових дій в районі н.п. Водяне Друге, Краматорського району, Донецької області. Репатріацією в серпні 2025 року опинився у місті Чернігів. Захисник України був похований 27 березня 2026 року на Осипенківському кладовищі.