ШТЕПА СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
Позивний «НІМЕЦЬ».
Дата та місце народження: 3 березня 1977 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 24 вересня 2024 р., в районі н.п. Приютне, Пологівського р-ну, Запорізької обл.
Звання: солдат.
Посада: номер обслуги.
Підрозділ: 1 гранатометного відділення, взводу вогневої підтримки, роти вогневої підтримки, в/чА 7278.
Сімейний стан: одружений.
Місце поховання: кладовище Св. Миколая.
Нагороди: відзнака Козацький хрест, медаль «Незламним героям Російсько-Української Війни», ветеран війни, орден «Честь та слава».
Життєвий шлях: Сергій Штепа народився і виріс у місті Запоріжжі. З самого дитинства він був щирою, доброю та чуйною людиною, завжди готовою підтримати й допомогти тим, хто цього потребував. У 1992 році Сергій закінчив школу, а згодом здобув професію автокранівника. У 1995 році був призваний до лав української армії, склав присягу на вірність Батьківщині та проходив службу в артилерійських військах. Вірність своєму слову, відповідальність і любов до рідної землі він проніс через усе життя. Після завершення служби Сергій повернувся додому і працював, опановуючи різні професії. У 2002 році він пов'язав свою трудову долю із Запорізьким заводом феросплавів, де працював горновим печі до 23 березня 2023 року. За довгі роки праці здобув повагу колег, знайшов справжніх друзів. Коли Україна покликала своїх синів на захист, Сергій, не вагаючись, став на оборону рідної землі, своєї родини та свого народу. Він мужньо пройшов через важкі бої, зазнав поранень, але не зламався і до останнього залишався вірним військовій присязі. 23 липня 2023 року Сергія було нагороджено медаллю «Незламним Героям» за мужність і відвагу, проявлені під час виконання бойового завдання, а 21 січня 2024 року він був відзначений «Козацьким Хрестом». Сергій мав статус ветерана війни, але найбільшою його нагородою були повага побратимів, любов рідних та вдячність людей. 24 вересня 2024 року, під час одного з бойових виходів, зв'язок із Сергієм обірвався. Він був визнаний безвісти зниклим. Довгі місяці рідні жили надією, шукали, чекали та вірили. І після болісних пошуків Сергій повернувся додому на щиті… Але повернувся Героєм! Для всіх, хто знав Сергія, він назавжди залишиться доброю, світлою і щирою людиною. Він був люблячим сином, турботливим чоловіком, найдорожчим батьком, братом, вірним другом і надійним товаришем. Він любив прості й такі безцінні миті життя. Любив риболовлю, любив приїжджати до мами та проводити з нею час. Любив грати в шахи. А ще у родинній пам'яті назавжди залишаться ті особливі моменти щастя, коли під час звичайного прибирання вони з дружиною раптом зупинялися, щоб станцювати повільний танець. Саме з таких щирих і теплих митей складається справжнє життя. Вічна пам'ять Герою! Вічна слава Захиснику України!