ШОСТАК ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
Позивний «КАСПЕР»
Дата та місце народження: 30 листопада 2002 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 20 лютого 2025 р., поблизу с. Верхньокам’янське, Званівської ОТГ, Донецької обл.
Звання: старший солдат.
Посада: старший розвідувальник стрілецького батальйону.
Підрозділ: 54 ОмБр ім. Івана Мазепи.
Сімейний стан: одружений.
Місце поховання: кладовище ім. Святого Миколая, м. Запоріжжя.
Нагороди: ветеран війни, учасник бойових дій, та орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Життєвий шлях: Олександр Шостак народився 30 листопада 2002 року в Запоріжжі. Тут закінчив школу №20 і вступив до Запорізького національного університету на факультет менеджменту. Коли Олександр був на другому курсі, росія почала повномасштабне вторгнення на територію України. Тоді 19-річний хлопець, не вагаючись, добровільно став до лав ЗСУ. Наприкінці березня він уже був на навчанні під Кураховим, а за два місяці його як мінометника направили до 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. «Він казав, що не хоче, аби в майбутньому воювали його діти. Говорив: «Я просто не зможу дивитися своїм дітям в очі. Якщо я залишуся навчатися, а потім, коли вони вже будуть дорослі, знову почнеться війна, буду казати, що цю я просто просидів вдома». Він знав, що буде війна, і готував себе до цього», — розповідає дружина Олександра Юлія. Своє кохання Олександр Шостак зустрів уже будучи військовим. З майбутньою дружиною в серпні 2022 року його познайомив побратим. Він влаштував парі «випадкову» зустріч у Запоріжжі, коли Олександр перебував у місті на реабілітації після контузії. Як згадує Юлія, у день знайомства майбутні закохані говорили про все на світі до четвертої ранку. За п’ять днів вони почали зустрічатися. «І все в нас якось пішло дуже швидко: знайомство з моїми батьками, одруження. Він наче постійно кудись поспішав», — згадує дівчина. Під час служби Олександр Шостак отримав диплом бакалавра, вступив на магістратуру і разом із дружиною втілив одну зі своїх мрій: відкрив кав’ярню в рідному місті. На честь загиблих друзів військового, які жартома називали себе «Аlfa-3», заклад назвали «AlfaKava». Крім власного бізнесу, Олександр мав ще одну мрію — хотів професійно займатися музикою. Разом із друзями він ставив на вулиці колонки й співав для людей під гітару. Виступав у своєму університеті, а під час відпустки приходив із концертами до Запорізького професійного торгівельно-кулінарного ліцею, у якому до відкриття кав’ярні працювала Юлія. Військовий писав власну музику в спеціальних програмах, проте не наважувався записати свої пісні у студії — був дуже сором’язливим. Через цю рису Олександр отримав прізвисько «Каспер», яке потім стало його позивним. За рік служби Олександр Шостак перейшов у розвідувальний взвод своєї бригади і, як його кумир Yarmak, став пілотом дронів. Навчившись керувати безпілотниками, військовий хотів потрапити в команду до свого улюбленого виконавця, але не зміг кинути командира, якого дуже поважав. Олександр прив’язувався до людей і дуже боляче переносив втрату своїх побратимів. Перед останньою ротацією Олександра все складалося не так, як зазвичай: військовий зміг піти у відпустку і на свій день народження, і на Новий рік. А коли чоловік їхав на фронт, перевізник уперше зупинився біля його будинку. У день загибелі захисника Юлія вперше не додзвонилася до чоловіка…