САВЕНКО ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Дата та місце народження: 8 квітня 1993 р., м. Кропивницький.
Дата та місце загибелі: 12 вересня 2025 р.
Посада: інструктор.
Підрозділ: навчальної роти школи загальновійськової підготовки, в/ч А2407.
Сімейний стан: лишилися мама, сестра, племінниця та племінник.
Місце поховання: м. Кропивницький.
Життєвий шлях: Олександр Савенко народився 28 квітня 1993 року в місті Кропивницький. Навчався в Первозванівському ліцеї. По закінченню закладу освіти вступив до Центральноукраїнського вищого професійного училища імені Миколи Федоровського, за спеціальністю «слюсар-електрозварювальник». Строкову службу проходив в місті Севастополь. Після повернення почав працювати на «Інгульській шахті Державного підприємства «Східний гірничо – збагачувальний комбінат». Згодом, переїхав до міста Запоріжжя. Після смерті батька разом з мамою переїхали на постійне місце проживання до Василівської територіальної громади. Олександр продовжив робітничий шлях на ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат». З перших днів повномасштабного вторгнення, коли на рідну землю ступив ворог, Олександр Олександрович без вагань прийняв своє рішення – добровільно стати на захист України. Його серце не дозволяло залишатися осторонь, адже для нього Батьківщина, рідні та свобода були найвищою цінністю. Пройшовши навчання був зарахований на посаду інструктора навчальної роти школи загальновійськової підготовки військової частини А2407. Для побратимів він був не просто воїном, а справжнім братом, опорою і прикладом незламності. Його поважали за відвагу, чесність і силу духу. У найтяжчі моменти він завжди знаходив спосіб підтримати інших – словом чи ділом, і саме це давало відчуття впевненості та єдності в бою. Був неодноразово поранений, саме ці поранення, які він отримав, лише підкреслюють його стійкість та готовність знову і знову вставати у стрій. Кожне випробування він долав із гідністю, не дозволяючи болю чи слабкості зламати себе. Його бойове життя стало прикладом для тих, хто йшов поруч: що означає бути воїном до кінця, не зраджуючи ні присязі, ні побратимам. Серце воїна зупинилося 12 вересня 2025 року від отриманих поранень внаслідок ворожого удару Безпілотними літальними апаратами по тимчасовому місцю дислокації школи базової загальної підготовки. Йому було 32 роки… Вічна пам’ять і шана Герою!