САВЧЕНКО ЄВГЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Позивний «САВЕЛО».
Дата та місце народження: 31 серпня 1983 р., с. Магдалинівка Оріхівського р-ну, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 16 жовтня 2024 р., поблизу н.п. Ольгівка, Курської обл., рф.
Звання: солдат.
Посада: старший навідник СПГ.
Підрозділ: протитанковий взвод, 17-ї окремої танкової Криворізької бригади ім. Костянтина Пестушка (17 ОТБР).
Сімейний стан: одружений, має сина.
Місце поховання: м. Запоріжжя, кладовище «Правобережне».
Нагороди: медаль «Захисник України»; «Ветеран війни» та грамоти.
Життєвий шлях: Євген Савченко народився 31 серпня 1983 року в селі Магдалинівка Оріхівського району (наразі Запорізький) Запорізької області. Навчався у місцевих школах, а потім у Ногайському фаховому коледжі. Серце Євгена завжди належало рідному краю, де він мріяв про щасливе та мирне життя. Він був надзвичайно комунікабельним і працьовитим, завжди сповнений планів щодо родини та роботи на запорізькій землі. Він був людиною землі: працював у полі, займався сільськогосподарською технікою у ФГ «Орбіта-СМ» та обробляв власну ділянку. З дружиною Лесею та сином Сергієм Євген постійно будував спільні плани, мріяв і діяв, а його весела вдача та жарти завжди підтримували близьких. Після початку повномасштабного вторгнення росії та обстрілів рідного села в березні 2022 року, Євген Савченко дав інтерв'ю «Суспільному Запоріжжя», де чітко заявив про свою патріотичну позицію та непохитну рішучість захищати свою землю, проголосивши: «Я патріот і не залишу свою землю і буду її захищати». У травні 2022 року, маючи «білий квиток», він добровольцем пішов до лав Збройних Сил України. Був зарахований до роти охорони при Пологівському РТЦК, що діяла при 65-й окремій механізованій бригаді. Навіть під час служби Євген не втрачав своєї веселої вдачі, завжди жартував і вірив у Перемогу. Його комунікабельність і працьовитість стали у пригоді: він легко домовлявся про допомогу для підрозділу, брав участь у будівництві бліндажів. Мужньо боронив рідний Запорізький край, брав участь у боях за Новоданилівку (Запорізька область), за що отримав медаль. Під час служби отримав дві офіційні контузії. 26 травня 2023 року був переведений до 17-ї окремої танкової бригади імені Костянтина Пестушка (17 ОТБР), де брав участь у важких боях на Донеччині, зокрема під Бахмутом. У жовтні 2023 року отримав поранення після ворожого артилерійського обстрілу. Проходив тривале лікування і відновлення у шпиталях Дніпра (лікарня ім. Мечникова) та Житомира. У квітні 2024 року був переведений з піхоти до протитанкового взводу, де виконував бойові завдання на кордонах Харківщини та Сумщини. У вересні 2024 року підрозділ Євгена Савченка було направлено на Курщину. Захисник України загинув 16 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Курщині. Згідно з висновком, причиною стала мінно-вибухова травма, оточення і відсутність евакуації. З 17 жовтня 2024 року він був офіційно визнаний безвісти зниклим. Солдат Євген Савченко — це втілення українського патріота. Його незламна воля, вірність рідній землі та приклад батьківської любові назавжди залишаться у серцях. Він віддав життя за свою землю і за майбутнє своєї родини. Його боротьба, його ім'я та його подвиг викарбувані в історії. Шануємо його пам'ять. Герої не вмирають! Слава Україні!