САМОЙЛОВ ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

Позивний «МАХНО»

Дата та місце народження: 1 травня 1974 р., м. Гуляйполе, Запорізької обл.

Дата та місце загибелі: 9 липня 2022 р., м.Часів Яр, Донецької обл.

Звання: молодший сержант.

Посада: санітар-радіотелефоніст медичного пункту 2 стрілецького батальйону.

Підрозділ: в/ч А 0998.

Сімейний стан: одружений, має трьох дітей.

Місце поховання: с.Млинок, Олександрівського р-ну, Кіровоградської обл.

Нагороди: орден «За мужність» (посмертно) та орден «Хрест Героя» (посмертно).

Життєвий шлях: Олексій Самойлов народився і виріс в м.Гуляйполе. Навчався в СШ №1. Після школи навчався в місцевому училищі на водія автокрана потім пішов служити до Збройних сил України. Коли повернувся, влаштувався водієм в колгосп ім. Енгельса. У 1996 році одружився і прожив з дружиною 26 років, має сина та двох доньок. З часом працював водієм в пожежній частині, згодом на КАМазі. У 2004 році отримав виробничу травму, пов'язану із зором. Працювати водієм більше не мав можливості, тому далі працював контролером в охороні. 24 лютого 2022 року звернувся до військкомату, маючи бажання захищати Батьківщину, але йому відмовили через інвалідність, тож Олексій пішов до місцевої тероборони. 9 березня, коли в місті вже були бойові дії, евакуювався з дружиною. Спочатку в Кіровоградську область, а згодом в Тернопільську де вже знаходились діти. Після реєстрації, як ВПО, одразу ж пішов до місцевого військкомату, добровільно став на службу. Деякий час служив в роті охорони, згодом його відправили до Львівської області на навчання, а через місяць вже був в Донецькій області. Загинув Олексій 9 липня 2022 року внаслідок ракетного удару в м.Часів Яр на Донеччині. Оскільки в рідному Гуляйполі йшли бойові дії, тіло героя відмовились везти до міста для поховання, тому дружина і діти прийняли рішення хоронити Олексія в Кіровоградській області - в с. Млинок, поруч із рідним дядьком. Через пів року, після загибелі Льоші, помер його батько, якого поховали поруч з сином.