РАТКІН ВІТАЛІЙ ГЕРМАНОВИЧ
Дата та місце народження: 5 березня 1972 р., с. Спиридонова Буда, Новозибківський район, Брянської обл., рф.
Дата та місце загибелі: 18 травня 2026 р., с. Сергіївка, Покровського р-ну, Донецької обл.
Звання: солдат.
Посада: водій відділення підвозу.
Підрозділ: 2 мінометний взвод, мінометної батареї, в/ч НГУ 3033.
Сімейний стан: одружений.
Місце поховання: ділянка №11, ряд №17, місце №46, кладовище Св. Миколая, с. Високогірне.
Життєвий шлях: Віталій Раткін народився 5 березня 1971 року на рф. Невдовзі сімʼя обирає для подальшого життя Україну. 1 вересня 1978 року - пішов до першого класу, 86 школи м. Запоріжжя, після закінчення якої, в 1986 році вступив до Запорізького гідроенергетичного технікуму на спеціальність «технічне обслуговування засобів гідромеханізації». Закінчив його у 1990 році. З 10 травня 1990 по 19 травня 1992 - служив в рядах радянської армії. Після служби, по 1996 рік, працював водієм в управлінні сільського господарства Запорізької районної державної адміністрації. Далі життєвий шлях на 9 років приводить його до служби в органах внутрішніх справ України. 18 листопада 2004 - був нагороджений відзнакою-медаллю «За сумлінну службу» ІІІ ступеня. Завершив цю сторінку своєї карʼєри у званні - старшого сержанта міліції (нині Національна поліція). 3 2005 року подальший вибір роботи випав на інкасаторську службу. Спочатку Віталій обіймав посаду водія-інкасатора у філіалі АТ «Південний» в місті Запоріжжя. Взимку 2016 року, через скорочення штату працівників, «Південного», перейшов на посаду інкасатора-водія до Філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк». 1 квітня 2025 - вступив до лав Національної гвардії України, і був призначений на посаду водія відділення підвозу 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини 3033. Загинув Віталій Германович 18 травня 2026 під час руху в ході ведення бойових дій, в результаті удару дрону типу FPV, під час руху на вогневу позицію районі західної околиці н. п. Сергіївки Покровського району Донецької області. Без нього залишилася мати та рідний брат. Назавжди втратили частинку серця дружина, з якою вони прожили 35 найщасливіших років, та дві доньки, які завжди для нього були на першому місці. В думках сім’ї, близьких, друзів, колег, напарників та побратимів він залишився дуже добрим, надійним, енергійним, мужнім та сміливим.