ПОЗДНЯКОВ АРТУР ВАДИМОВИЧ

Позивний «ТУШИК»

Дата та місце народження: народився 10 червня 1984 р., м. Запоріжжя.

Дата та місце загибелі: 3 жовтня 2023 р., поблизу н.п. Кліщіївка Донецької обл.

Звання: солдат.

Посада: водій.

Підрозділ: 9 механізована рота, 3 механізованого батальйону, 93 ОМБр «Холодний Яр», в/ч А1302.

Сімейний стан: цивільний шлюб.

Місце поховання: кладовище Св. Миколая, м.Запоріжжя.

Нагороди: орден «За мужність» ІІІ ступеня; медаль «За оборону Бахмута»; відзнака «Захисник Соледара»; почесний нагрудний знак «Золотий хрест»; відзнака «За звитягу»; пам’ятна монета 93 ОМБр «Холодний яр».

Життєвий шлях: Артур Поздняков був людиною яка навіть у найстрашніші моменти життя був на позитиві — він дарував радість навколишнім. Артур народився та все життя прожив у Запоріжжі. Ще зі школи він став ТУШИКОМ і там же знайшов своїх друзів, які були з ним все життя. Після школи вступив, але так і не закінчив Запорізький державний технічний університет. Артур був веселою людиною з неймовірною харизмою, дуже товариською, що успішно допомагало йому знаходити спільну мову з ким завгодно. Довгий час працював менеджером у різних сферах: від іграшок до пам'ятників, він був топовим продажником. Також працював водієм: автомобілі були його пристрастю, він обожнював водити. З початку повномасштабного вторгнення без вагань долучився добровольцем до лав Збройних сил України та став на захист своєї родини та Батьківщини. Він казав: «Якщо не я, то хто?». Пройшов Соледар та Бахмут. І навіть після цих гарячих точок умів радіти звичайним речам, таким як зелень на гілках, душ і чашка кави. Він був дуже справжнім, без фальші. Радів кожній хвилині життя, ніби знав, що воно буде не довгим. Артур умів любити. Його життя обірвалося неподалік Кліщіївки. Вертоліт влучив в автомобіль за кермом якого був Артур. Вічна памʼять захиснику України!