ПОНОМАРЕНКО МИХАЙЛО ВІКТОРОВИЧ
Дата та місце народження: 23 березня 1988 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 11 червня 2024 р., н.п. Вовчанські Хутори, Чугуївського р-ну, Харківської обл.
Звання: матрос.
Посада: навідник.
Підрозділ: відділення морської піхоти, взводу морської піхоти, роти морської піхоти, 2 батальйону морської піхоти, в/ч А2802.
Сімейний стан: не одружений.
Місце поховання: м. Запоріжжя, кладовище Св. Миколая.
Нагороди: Ветеран війни.
Життєвий шлях: Михайло Пономаренко народився 23 березня 1988 року в місті Запоріжжя, в багатодітній сімʼї. У рідному місті закінчив загальноосвітню школу № 102, після чого продовжив навчання в Запорізькому металургійному технікумі. У 2007 році здобув диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Обробка металів тиском» та отримав кваліфікацію техніка-технолога. Після закінчення технікуму з 2007 по 2016 роки працював на комбінаті ПАТ «Запоріжсталь» в цеху холодної прокатки № 3 різьбʼяром холодного металу. З 2016 року працював у ТОВ «ІСТРЕЙ», електромонтажник силових мереж та електроустаткування. Усе змінилося 24 лютого 2022 року, коли розпочалася повномасштабна війна. Михайло зробив свій свідомий вибір — стати на захист рідної країни. У червні 2022 року, не чекаючи повістки, він добровольцем вступив до лав Збройних Сил України. Після проходження бойової підготовки у місті Львів Михайло був направлений для подальшого проходження військової служби до 36-ї окремої бригади морської піхоти у Миколаєві, де проходив службу у званні матроса. Згодом його перевели до Запоріжжя, а у травні 2024 року він був направлений до Харківської області. 11 червня 2024 року зв’язок з матросом Михайлом було втрачено. Тривалий час він вважався зниклим безвісти. На жаль, через 1 рік і 4 місяці, за результатами проведеної ДНК-експертизи підтверджено його загибель під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини. Михайло загинув 11 червня 2024 року, під час виконання бойового завдання, захищаючи Батьківщину, внаслідок отриманої вибухової травми, у районі населеного пункту Вовчанські Хутори Чугуївського району Харківської області, у складі відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти 2 батальйону морської піхоти військової частини А2802, обіймаючи посаду навідника. У нього залишились батьки, брати, сестра та племінники, які ще довго не змиряться із загибеллю рідного сина та найкращого брата. Поховали Героя на Алеї Слави у місті Запоріжжя, на кладовищі Святого Миколая. Йому було лише 36 років. Михайла неможливо забути. Його здатність радіти життю, підтримати у складну хвилину, щирість і доброта назавжди житимуть у пам’яті рідних, близьких і друзів. Молодий, добрий, щирий, порядний, усміхнений, світлий, він любив життя у всіх його барвах — цінував людей, миті, щиро ставився до тварин, мріяв сам і надихав інших мріяти. Світла пам’ять Герою, який віддав найцінніше — своє життя — за свободу і незалежність України. Пам’ятаємо. Вшановуємо. Дякуємо.