ПИЛИПЕНКО СТАНІСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ
Позивний «ДІД».
Дата та місце народження: 7 квітня 1969 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 16 серпня 2022 р., н.п. Костянтинівка, Покровського р-ну, Донецької обл.
Звання: сержант.
Посада: командир відділення.
Підрозділ: гаубичний самохідно-артилерійський дивізіон, в/ч А7014.
Сімейний стан: залишилися дружина та син.
Місце поховання: Кушугумське кладовище.
Життєвий шлях: Станіслав Пилипенко народився 7 квітня 1969 року в місті Запоріжжя. Його дитинство минало серед мальовничої природи села Дніпровка Запорізької області — там, де формувався його характер, загартовувалися працьовитість, щирість та любов до рідної землі. Навчався у середній школі села Приморське, де його пам’ятають як добру, щиру та товариську людину. Згодом проживав у селі Плавні. Працював у воєнізованій охороні (ВОХР) на станції Запоріжжя-1, сумлінно виконуючи свою роботу та заслуживши повагу колег завдяки відповідальності, справедливості й людяності. У квітні 2022 року, Станіслав Михайлович без вагань став на захист Батьківщини. Він не шукав виправдань і не ховався за страхом — обрав шлях воїна, шлях честі та обов’язку. Служив командиром відділення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини А7014. На Донеччині мужньо виконував бойові завдання, пліч-о-пліч із побратимами боронячи українську землю від ворога. За витримку, мудрість, надійність і незламний характер побратими з повагою називали його «Дідом». Для них він був не лише військовим товаришем, а й людиною, на яку завжди можна було покластися у найважчі хвилини. Із 16 серпня 2022 року Станіслав Михайлович вважався зниклим безвісти. Довгі місяці рідні жили між болем і надією, чекали звістки, молилися та вірили у диво. Та через понад два роки надійшла страшна звістка. Після проведення необхідних експертиз та ДНК-досліджень було встановлено, що Станіслав Пилипенко загинув у населеному пункті Костянтинівка Покровського району Донецької області. 28 листопада 2024 року Героя провели в останню путь та поховали на Кушугумському кладовищі. Станіслав Михайлович назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав, як щира, життєрадісна, справедлива та надійна людина. Він умів дружити, завжди приходив на допомогу, цінував людей і мав багато вірних друзів. Захоплювався риболовлею та мисливством. Мріяв про прості людські радощі — мирне життя, добробут родини, новий автомобіль, заслужений відпочинок та можливість займатися улюбленою справою.