ПАСІЧНЯК КОСТЯНТИН РОМАНОВИЧ
Дата та місце народження: 14 жовтня 1968 р., с. Новоуспенівка, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 6 грудня 2023 р., поблизу н.п. Часів Яр, Донецької обл.
Звання: старший солдат.
Посада: стрілець.
Підрозділ: 17 окрема важка механізована Криворізька бригада імені Костянтина Пестушка.
Сімейний стан: одружений, двоє доньок.
Місце поховання: Осипенківське (Правобережне) кладовище, м. Запоріжжя.
Життєвий шлях: Пасічняк Костянтин народився в невеликому селищі Новоуспенівка, що простягається на широких степах Запорізької області. Закінчив місцеву школу й мав неабиякі здібності до математики та хімії. Та вже в підлітковому віці обрав свій шлях і майбутню професію, пов’язавши себе з природою. З 1982 року Костянтин навчався в Запорізькому сільськогосподарському технікумі за спеціальністю «Агроном» і мріяв посадити власний виноградник біля будинку. Потім були два роки служби в армії, завершення навчання і важливий крок у житті кожного дорослого чоловіка — створення сім’ї. З майбутньою дружиною Катериною Костянтин познайомився на останньому курсі технікуму, а вже в липні після його закінчення вони побралися. Згодом у подружжя народилися дві доньки, а Костянтин, працюючи за фахом, паралельно здобував вищу освіту в Харківському університеті на факультеті агрономії. З дружиною вони переїхали до села Старобогданівка Мелітопольського району Запорізької області, де й з’явився омріяний будинок, на ділянці якого росло 99 сортів винограду. З часом Костянтин став співвласником місцевого ТОВ «Старобогданівське», де працював головним агрономом аж до початку повномасштабної війни. Костянтин був справжнім патріотом України ще до 2014 року. Тому одразу після окупації рідного селища на початку березня 2022 року він припинив працювати на окупаційну владу й звільнився з роботи. А вже у квітні виїхав на підконтрольну Україні територію з твердим рішенням піти добровольцем боронити Батьківщину. З травня до середини червня проходив бойові навчання, а з середини літа боронив країну на околицях Оріхова. До травня 2023 року стояв на захисті Запорізької області, а вже наприкінці літа був переведений на Донецький напрямок неподалік міста Бахмут. Герой загинув 6 грудня 2023 року, перебуваючи на позиції на околицях міста Часів Яр.