НАУМЕНКО ВІТАЛІЙ ГРИГОРОВИЧ
Позивний «НАУМ».
Дата та місце народження: 2 квітня 1984 р., с. Велика Білозерка, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 1 листопада 2024 р., н.п. Побєда, Покровського р-ну, Донецької обл.
Звання: старший солдат.
Посада: санітарний інструктор.
Підрозділ: 3 механізований батальйон, 33 ОМБр, в/ч А 4447.
Сімейний стан: цивільний шлюб.
Місце поховання: Капустяне кладовище, м. Запоріжжя.
Нагороди: медаль «Захисник Вітчизни», відзнака МОУ — нагрудний знак «Почесна відзнака 44 Окремої Артилерійської Бригади», медаль «За Оборону Рідної Держави».
Життєвий шлях: Віталій Науменко народився 2 квітня 1984 року в с. Велика Білозерка, Василівського району, Запорізькій області. Навчався у Великобілозерській школі №6, після закінчення школи вступив до ПТУ № 62, де здобув кваліфікацію електромонтера з ремонту електроустаткування, тракторист-машиніст. З 2003 року працював машиністом на НСП-63. В червні 2015 року був мобілізований до зони АТО Луганської області, на посаду водія. Мав нагороди: медаль «Захисник Вітчизни», відзнаку МОУ — нагрудний знак «Почесна відзнака 44 Окремої Артилерійської Бригади», медаль «За Оборону Рідної Держави». Того ж року зустрів кохання свого життя та перевіз до батьківського дому, створив сім’ю, був гідним вітчимом та чоловіком. В липні 2016 року звільнився, продовжив працювати на насосній станції. До повномасштабного вторгнення 2022 року займався розведенням великої кількості птиці. Дуже цінував відпочинок разом з сім'єю на рибалці, до лісу, шашлик. Завжди с посмішкою. Дуже дорожив і дбав про свою родину. Був щирою і доброю людиною, ніколи не відмовляв в допомозі стороннім. Завжди випромінював впевненість та оптимізм. В лютому 2022 року вступив до лав Збройних сил України. Боронив Батьківщину на посаді механік-водій, 110 Окремої бригади ТРО. У 2023 році був переведений в 33 ОМБр, 3-й механізований батальйон, санітарним інструктором. Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність. Загинув від поранень, отриманих в результаті артобстрілу 31 жовтня 2024 року в районі населеного п. Побєда, Покровського району, Донецької області, отримав поранення не сумісне з життям: мінно-вибухова травма обличчя та груди. Пів року вважався безвісти зниклим… Віталій Науменко мріяв про цивільне, тихе життя разом з сім’єю: придбати власний будиночок на березі річки, човен з мотором, мати яблуневий садочок, та знов вести велике господарство… Герой похований 25 травня 2024 року на Капустяному кладовищі. Віталію назавжди 40 років, навічно залишився в строю. У Віталія залишилась дружина та двоє дорослих дітей від першого шлюбу. Словами не можна передати весь біль ...як страшний сон, вічний спокій твоїй душі, моє кохання ти назавжди в нашому серці!!!