МОЙСА АНДРІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ
Позивний «AMORAL»
Дата та місце народження: 3 червня 1996 р., с. Вищетарасівка, Нікопольського р-ну, Дніпропетровської обл.
Дата та місце загибелі: 15 липня 2024 р., с.Різдвянка, Запорізької обл.
Звання: старший солдат.
Посада: старший муляр.
Підрозділ: 1 будівельне відділення, 2 інженерно-позиційного взводу, 2 роти інженерної підтримки, батальйону інженерної підтримки, в/ч Т 0940, ДССТ.
Сімейний стан: одружений.
Місце поховання: с. Грушеве, Нікопольського р-ну, Дніпропетровської обл.
Нагороди: орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Життєвий шлях: Андрій Мойса народився 3 червня 1996 року в с. Вищетарасівка Нікопольського району Дніпропетровської області. Навчався в сільській школі в с. Вищетарасівка, а після закінчення школи проживав у м. Запоріжжя понад десять років. Закінчив Запорізький професійний ліцей залізничного транспорту, де здобув професію зварювальника-газорізчика. Працював за фахом на заводі «Запоріжсталь» у ЦГПТЛ. Був хорошим працівником — колеги й керівництво завжди гарно відгукувалися про Андрія. Призваний на строкову службу до військової частини №3021 Національної гвардії України з 23 листопада 2016 року. Мав звання старшого солдата. Одружився 19 жовтня 2019 року з Іриною. 4 травня 2020 року народився син — Діма. З дружиною Іриною прожили разом майже 9 років. Був добрим, чесним, турботливим, люблячим, романтичним чоловіком і татусем. Увесь вільний час присвячував родині, любив гратися з синочком, захоплювався комп'ютерними іграми, дуже гарно малював — мав у цьому справжній талант. Після повномасштабного вторгнення був призваний на військову службу за мобілізацією 5 квітня 2022 року до військової частини Т 0940. Проходив службу в м. Вознесенськ, на Донецькому напрямку (762 бригада, штурмова рота), а згодом — і на Запорізькому напрямку, де й загинув. Андрій мав посаду старшого солдата, старшого муляра 1-го будівельного відділення 2-го інженерно-позиційного взводу 2-ї роти інженерної підтримки батальйону інженерної підтримки військової частини Т0940 Державної спеціальної служби транспорту. Вірний військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконував свій обов’язок. У бою за Україну, її свободу та незалежність, під час виконання бойового завдання загинув 15 липня 2024 року внаслідок вибухів та уламків чотирьох КАБ поблизу села Гуляйпільське Пологівського району Запорізької області. Андрій був життєрадісною людиною — завжди з посмішкою на обличчі та дзвінким сміхом, який зачаровував. Це була людина з великим серцем і душею, яка завжди приходила на допомогу і ніколи не залишала в біді, добрий, чесний, справедливий, сповнений мрій, яким, на жаль, не судилося збутися, бо доля виявилася надто жорстокою... Назавжди в нашій пам’яті.