МІХЄЄВ ІГОР АНАТОЛІЙОВИЧ
Позивний «БАТЯ».
Дата та місце народження: 25 липня 1966 р., с. Широке, Василівського р-ну, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 23 листопада 2025 р., в районі н.п. Шипувате, Куп’янського р-ну, Харківської обл.
Звання: сержант.
Посада: водій.
Підрозділ: відділення збору та обробки даних розвідки, взводу управління розвідувальної роти, в/ч А4941.
Сімейний стан: залишилися мати, дружина, два сини, онук, сестра.
Життєвий шлях: Ігор Міхєєв народився 25 липня 1966 року в селі Широке Василівського району Запорізької області. Навчався у Широківській школі та Василівській школі №1. Професійну освіту здобував у технічному училищі №1 міста Запоріжжя та Пологівському ПТУ №13, опанувавши спеціальності помічника машиніста локомотива, машиніста тепловоза та слюсаря з ремонту тепловозів. Працював на залізниці у Дніпрі. Після одруження кілька років працював слюсарем з ремонту двигунів, а згодом присвятив своє життя праці на землі. Був фермером, головою фермерського господарства «Копані». Своєю щоденною важкою працею вирощував хліб для людей, віддаючи рідній землі силу своїх рук і серця. За роки праці зібрав тисячі тонн збіжжя та баштанних культур, чесно працюючи для своєї родини, громади та України. Рідні та друзі пам’ятають Ігоря Анатолійовича добрим, щирим, відкритим і справедливим. Він був душею компанії, людиною слова та честі, завжди готовою прийти на допомогу. Винахідливий, працьовитий, відповідальний, він об’єднував навколо себе велику родину, був її опорою та підтримкою. У вільний час захоплювався риболовлею та полюванням. Після початку повномасштабного вторгнення росії Ігор Анатолійович допомагав українським військовим, підтримував наших Захисників усім, чим міг. У його домі на стіні висіла карта України з державними символами. Карта була на стіні, а Україна — в серці. Окупація стала важким випробуванням для родини. Вони пережили обшуки, погрози, допити, приниження, «підвал», втрату документів та постійний тиск з боку окупантів. Їхній дім, який будувався все життя, ворог намагався перетворити на місце страху. Але зламати Ігоря Анатолійовича не змогли. Попри все пережите, він залишився сильним, незламним і вірним Україні. Після невдалих спроб виїхати з окупації родині все ж вдалося дістатися вільної української землі. 30 квітня 2025 року стало для нього одним із найщасливіших днів — зустріч із рідними, обійми дітей та онука, можливість знову дихати вільним повітрям. Та навіть після всіх пережитих випробувань Ігор Анатолійович не зміг залишитися осторонь боротьби за Україну. 5 червня 2025 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Мужній Захисник України, людина великої сили духу, честі та незламної любові до рідної землі. Служив водієм відділення збору та обробки даних розвідки взводу управління розвідувальної роти військової частини А4941. 23 листопада 2025 року в районі населеного пункту Шипувате Куп’янського району Харківської області сержант Міхєєв Ігор Анатолійович зник безвісти під час виконання бойового завдання. Після проведення репатріації та необхідних ДНК-досліджень було встановлено, що Захисник загинув, мужньо виконуючи військовий обов’язок, захищаючи свободу, незалежність і майбутнє України. Герою назавжди 59 років…