МАКСИМЕНКО КОСТЯНТИН МИКОЛАЙОВИЧ
Позивний «ДІД».
Дата та місце народження: 2 жовтня 1968 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 22 листопада 2023 р., н.п. Роботине, Запорізької обл.
Звання: солдат.
Посада: водій.
Підрозділ: рота вогневої підтримки, 117 ОМБр, в/ч А 4674.
Сімейний стан: цивільний шлюб, має доньку.
Місце поховання: Правобережне кладовище, м. Запоріжжя.
Нагороди: нагорода від міської ради «Честь і Слава» (посмертно).
Життєвий шлях: Костянтин Максименко народився і все своє життя прожив у місті Запоріжжя, на Верхній Хортиці. Це була людина міцного характеру, щира, працьовита та віддана своїй родині й рідній землі. Любив виїзди на природу, риболовлю, полювання, завжди цінував прості радощі життя та вмів знаходити спільну мову з людьми. Добре знався на техніці, мав великий досвід у будівництві та ремонті приміщень. Був справжнім господарем, умів усе зробити своїми руками. Серед рідних, друзів і знайомих користувався великою повагою. Його знали як добру, чесну, відповідальну та надійну людину, яка завжди готова прийти на допомогу. У родині був опорою та підтримкою, люблячим сином, чоловіком, батьком і дідусем, братом. Був прекрасним другом. Коли прийшла війна, Костянтин Миколайович не зміг залишитися осторонь. Він вважав своїм обов’язком стати на захист Батьківщини та добровольцем пішов до війська. Через стан здоров’я його взяли не з першого разу, але він наполегливо добивався свого, бо твердо знав: має боронити Україну. На службі мав позивний Дід. Побратими поважали його за мудрість, силу духу, витримку та щирість. Він був прикладом мужності й незламності для молодших товаришів. Костянтин Миколайович віддав своє життя за Україну, за її свободу та майбутнє. Назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів і всіх, хто його знав, як справжній Герой, який до останнього був вірний своєму народу та державі. Назавжди він залишиться для нас усіх Героєм, Що на Щиті додому повернувся з бою!
Світла пам’ять і вічна шана Герою України!