ЛУБЕНЦОВ ТИМОФІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Дата та місце народження: 7 листопада 1991 р., м. Бердянськ.
Дата та місце загибелі: 12 серпня 2023 р., в районі н.п. Вербове-Роботине.
Звання: старший солдат.
Посада: бойовий медик, водій.
Підрозділ: 132 окремий розвідувальний батальйон, в/ч 2298.
Сімейний стан: одружений, є син.
Місце поховання: с. Боратин, Волинської обл.
Нагороди: орден «За мужність» III ступеня.
Життєвий шлях: Лубенцов Тимофій народився 7 листопада 1991 року в місті Бердянськ, на березі Азовського моря. Навчався в школі №11. Був дуже кмітливим і розумним, мав багато друзів. 10 років навчався в танцювальному колективі «Грація». Після закінчення школи вступив в Бердянський державний педагогічний університет і опанував професію вчителя хореографії. Був дуже творчою та артистичною людиною. 10 років кожне літо він працював в дитячому оздоровчому таборі «Червона гвоздика». Його дуже любили та поважали діти та колеги. Після закінчення університету Тимофій з власної ініціативи пішов служити до лав ЗСУ, а потім у 2016 році підписав контракт з в/ч В0131. Де під час проведення АТО захищав Маріуполь. Отримав звання УБД. У 2017 році повернувся до мирного життя, працював, створив сім'ю. У 2021 році у Тимофія народився синок, якого він дуже любив і намагався виховати патріотом України. Але війна з рф перекреслила всі плани. 27 лютого рідний Бердянськ був окупований загарбниками. Почалося полювання на військових та учасників АТО. Тимофій зміг виїхати на підконтрольну Україні територію. Продав своє авто та придбавши повністю екіпірування, пішов захищати рідну Україну. Він хотів служити саме в ДШВ, бути розвідником, тому обрав в/ч 2298, 132 окремий розвідувальний батальйон. Під час війни показав себе як вірний товариш, сміливий воїн. Він любив бути попереду, тому і в бою опинився на перших позиціях. Де і отримав поранення, несумісні з життям. Загинув Лубенцов Тимофій 12 серпня 2023 року в районі н.п. Вербове-Роботине. Він був кремований на Байковому кладовищі в місті Києві 8 грудня 2023 року. Урна з прахом Тимофія була похована у с. Боратин, Волинської області. У Тимофія залишилися батьки, сестра, маленький син та вірні друзі. Які вічно будуть пам'ятати та шанувати світле ім'я героя України. Він був людиною з великим, добрим серцем, щиро вірив у перемогу України і що рідний Бердянськ неодмінно скоро звільнять від окупантів. До служби відносився дуже відповідально, був надійним товаришем і другом. Цікавився медициною, читав багато інформації, дивився відео, проходив навчання в Німеччині. Завжди був готовий прийти на допомогу і надати необхідну підтримку. Любив і був чуйним до дітей, виховував їх, працював у таборі, на новорічні свята дарував дітлахам в садочку віру в диво і радісні миті.