ЛОСЬ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ

Дата та місце народження: 30 вересня 1975 р., с. Зразкове, Запорізької обл.

Дата та місце загибелі: 10 жовтня 2023 р., н.п. Роботине, Пологівського р-ну, Запорізької обл.

Звання: молодший сержант.

Посада: старший навідник.

Підрозділ: 47 окрема механізована бригада.

Сімейний стан: одружений, двоє дітей.

Місце поховання: Павло-Кічкаське кладовище, м. Запоріжжя.

Нагороди: орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Життєвий шлях: Василь Лось народився та виріс у селі Зразкове Запорізької області, у багатодітній родині, був п’ятою та найменшою дитиною у сім’ї. Батько працював у колгоспі, мати була директоркою школи, тому навчатись доводилось добре. Змалечку цікавився технікою, тому як тільки виповнилось сімнадцять років пішов працювати в колгосп трактористом, незабаром пішов до армії та служив у місті Києві зв’язківцем, у званні молодший сержант, був начальником апаратної. Повернувшись з армії, працював в ПАТ «Укртелеком», а згодом переїхав до села Новобогданівка, де понад п’ятнадцять років працював у ПАТ «Укрзалізниця», монтером зв’язку. Золоті руки та душа компанії – це про нього. Завжди мав багато друзів. Останні десять років захоплювався бджільництвом та мав близько п’ятдесяти вуликів та мріяв про розширення власної справи. Влітку був завжди біля бджіл, а взимку у власній майстерні, де виготовляв вулики, стільчики та столи з дерева. Завжди піклувався про свою сім’ю, мав дружину та двох дітей. Війна застала його з сім’єю в селі Новобогданівка, проживши пів року в окупації, залишивши свій дім, вирішив вивезти сім’ю у місто Запоріжжя. У січні 2023 року мобілізували до лав Збройних Сил України, починав з роти матеріального забезпечення у званні молодший сержант, потім став командиром автомобільного відділення підвозу боєприпасів. Згодом призначили старшим навідником бойової машини. Загинув 10 жовтня 2023 року мужньо, виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність загинув поблизу н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області.