Лисенко Віталій Юлійович

Лисенко Віталій Юлійович, «Воха», народився 29.11.1972 року в м. Запоріжжя. Одружений, двоє дітей. Працював на ПАТ «Запоріжкокс» на посаді слюсаря-ремонтника. Отримав неповну середню освіту в Запорізькій гімназії №46. Повну середню освіту здобув у професійно-технічному ліцеї №23. Після завершення навчання пройшов строкову військову службу і став військовослужбовцем прикордонної служби України. Після проходження строкової служби почав працювати на підприємстві ПАТ «Запоріжкокс» на посаді слюсаря-ремонтника у ремонтному механічному цеху. Незабаром одружився і в сімʼї народилося двоє дітей. Після вторгнення російських військ на східні території України у 2014 році брав участь у Антитерористичній операції у складі реактивно артилерійської батареї 79 окремої десантно-штурмової бригади. Зі званням старшого солдата на посаді навідника реактивних установок виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, отримав статус учасника бойових дій, а в травні 2016 року демобілізувався і був нагороджений медаллю «Ветеран війни». У звʼязку з повномасштабним вторгненням російських військ на територію України у лютому 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України. Брав участь у боях за Волноваху Донецької області, де отримав осколкове поранення ноги. Після цього був направлений у воєнний госпіталь міста Дніпра, де йому було зроблено кілька операцій. Надалі проходив реабілітацію у військово-медичному центрі Центрального регіону. Після реабілітації продовжив нести службу у складі 53 окремої механізованої бригади на посаді навідника механізованого батальйону. Лисенко Віталій Юлійович був вірний військовій присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, під час артилерійського обстрілу поблизу с. Павлівка в Донецькій області зі сторони збройних сил російської федерації, загинув 03.07.2022 року, виконуючи бойове завдання за призначенням в ході бойових дій. Похований на кушугумському воєнному кладовищі. Нагорода: медаль ветеран війни.

Назад