Лазоренко Артем Анатолійович
Герой, що віддав своє серце: Лазоренко Артем Анатолійович Лазоренко Артем Анатолійович народився 15 травня 1996 року в місті Гуляйполе Запорізької області. Навчався у міській школі №1. Після закінчення 9-го класу вступив до Оріхівського сільськогосподарського технікуму, а згодом — до Мелітопольського сільськогосподарського університету. **Шлях Захисника** Коли у 2014 році розпочалися події на Донбасі, Артем пішов працювати до Оріхівського районного відділу внутрішніх справ. Його одразу направили разом із колегами на кордон з Донецькою областю , де він ніс службу на блокпостах. У 2016 році Артем був призваний на строкову службу. Він служив у Головному управлінні розвідки (ГУР) неподалік столиці України. Через півтора року демобілізувався і повернувся до цивільного життя, працюючи у відділі безпеки ТОВ "Преображенське". Життя, сповнене мрій Артем був людиною з тонким почуттям гумору, природною кмітливістю та почуттям такту. Він писав вірші і був вірним другом. У 2021 році Артем одружився і мав велику мрію — про донечку. *Незламність Гуляйполя* З початком повномасштабного вторгненн , 24 лютого 2022 року, Артем одразу приєднався до "Загону народної самооборони Гуляйпільської громади". Разом із побратимами вони облаштовували оборонні укріплення, створювали блокпости, виготовляли "коктейлі Молотова" та проводили чергування. З 2 березня 2022 року Артем та його група почали співпрацювати з розвідниками 38-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ. Вони проводили авіарозвідку, використовуючи дрон, і оперативно передавали координати ворога, що значною мірою допомогло зірвати наступ окупантів на цій ділянці фронту. Група Артема, після дводенної окупації села Новоселівка, проклала шлях до міста Оріхів, виявила та зафіксувала звірства, скоєні окупантами. З підбитої ворожої техніки вони знімали зброю та передавали її Збройним Силам України. *Вічний Герой* 9 березня 2022 року Артем Лазоренко разом із побратимами виконував бойове завдання поблизу села Мирне, що біля Гуляйполя, і підірвався на ворожій міні. Артему було лише 25 років... Він похований у місті Гуляйполе поруч зі своїм другом та побратимом Коростельовим Євгеном. 23 травня 2025 року Лазоренко Артем Анатолійович був зарахований до лав морської піхоти (посмертно) та нагороджений нагрудним знаком "За оборону Гуляйпільського краю" (посмертно). «Це мало сказати — вони полягли. Це мало сказати — вони не повернуться. Вони тобі і мені віддали Стукіт власного серця.»