ЛАВРОВ ОЛЕГ АНАТОЛІЙОВИЧ
Дата та місце народження: 18 грудня 1977 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 11 жовтня 2023 р., поблизу н.п. Водяне, Покровського р-ну, Донецької обл.
Звання: солдат.
Посада: командир бойової машини.
Підрозділ: командир 3 механізованого відділення, 3 механізованого взводу, 3 механізованої роти, 1 механізованого батальйону, в/ч А0536.
Сімейний стан: неодружений.
Місце поховання: Правобережне кладовище, м. Запоріжжя.
Життєвий шлях: Олег Лавров народився 18 грудня 1977 року у м. Запоріжжя. У 1994 році закінчив загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 56 м. Запоріжжя. Трудовий шлях почав у 1995 році зі слюсаря механозбірних робіт. До повномасштабного вторгнення працював слюсарем ремонтником в металургійних цехах на ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»; слюсарем-ремонтником в цеху ремонту металургійного устаткування АТ «Запорізький завод феросплавів». Олег проявив себе як робітник, котрий добре знав свою справу, завжди якісно виконував ремонт обладнання. Друзі і родичі поважали за простий і добрий характер. Він був скромною та порядною людиною. Завжди був готовий допомогти, підставити плече у складний момент, ніколи не відмовляв у підтримці. З початком військової агресії, виявивши мужність та вірність громадянському обов'язку, він став на захист суверенітету та територіальної цілісності України. Під час виконання бойових завдань проявив стійкість, відвагу та героїзм, віддавши найдорожче — своє життя — за свободу та майбутнє нашої країни. У 2023 році відзначений подякою командира 1 механізованого батальйону військової частини А0536 старшим лейтенантом О. Алмазовим з нагоди Дня Незалежності за зразкову військову дисципліну, сумлінне виконання службових обов’язків, та вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності держави. Олег був прикладом незламності та військової доблесті. Загинув 11 жовтня 2023 року в районі селища Водяне Покровського району Донецької області, захищаючи оборонні рубежі під час штурму ворога. Виявляючи відвагу, під щільним мінометним вогнем рятував життя пораненого побратима, де отримав смертельне поранення. Подвиг його — безсмертний, пам'ять — вічна. Світла пам’ять про Лаврова Олега Анатолійовича як надійного сина, брата, друга та справжнього Героя назавжди залишиться в серцях вдячних земляків.