ЛАГОДА ПАВЛО СЕРГІЙОВИЧ
Позивний «ЙОКАЙ».
Дата та місце народження: 30 липня 1999 р., м. Мелітополь.
Дата та місце загибелі: 14 листопада 2024 р., в районі с. Єлизаветівка, Покровського р-ну, Донецької обл.
Звання: солдат.
Посада: старший стрілець.
Підрозділ: 4 аеромобільне відділення, 1 аеромобільного взводу, 4 аеромобільної роти, аеромобільного батальйону, 79 ОДШБР, в/ч А0224.
Сімейний стан: не одружений.
Місце поховання: Правобережне кладовище, м. Запоріжжя.
Нагороди: медаль «Честь та Слава» (посмертно).
Життєвий шлях: Павло Лагода народився 30 липня 1999 року у місті Мелітополь Запорізької області. Саме там пройшли його дитинство та юність — серед рідних вулиць, близьких людей, щирих мрій і великої любові до життя. Змалечку Павло був хлопчиком, якого важко було не помітити: з відкритим поглядом, добрим серцем і щирою усмішкою, яка ніби випромінювала тепло та збирала навколо нього людей. Навчався Павло у Мелітопольській школі №20. Ще у дитинстві він захопився світом динозаврів, з роками додалася любов до музики, цифрового малюнку та гри на гітарі. Після закінчення дев’яти класів - вступив до будівельного коледжу у Мелітополі, де здобув професію будівельника. Після завершення навчання переїхав до Запоріжжя та вступив до Запорізького національного університету на факультет соціології та управління. Його життя до війни було сповнене планів, мрій та енергії. Він мріяв про світле майбутнє. Павло мав глибоке усвідомлення того, що означає бути частиною незалежної нації, і щиро вірив у Україну та її майбутнє. 22 серпня 2024 року Павло добровільно став на захист Батьківщини. Проходив службу у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, брав участь у штурмових діях. Попри контузії, він продовжував службу та залишався поруч зі своїми побратимами. Востаннє він вийшов на зв’язок 1 листопада 2024 року. Тоді сказав, що його не буде трохи довше, просив не хвилюватися та запевнив, що виконає свою роботу і знову зателефонує. Свій останній бій Павло прийняв у Донецькій області під час виконання бойового завдання поблизу села Єлизаветівка Покровського району. Разом із побратимами він утримував позиції, коли ворог намагався взяти їх у кільце. 14 листопада 2024 року Павло загинув, залишившись вірним військовій присязі, своєму народу та Україні до останнього подиху. 21 листопада 2024 року родину сповістили, що Павло вважається безвісти зниклим. Лише після репатріації тіл та проведення ДНК-експертизи 10 лютого 2026 року стало відомо про збіг ДНК. Провести свого Героя в останню путь та поховати його з усіма військовими почестями родина змогла 23 лютого 2026 року.