КВАС АНАТОЛІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
Позивний «КВАС».
Дата та місце народження: 26 листопада 1984 р., м. Оріхів, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 11 червня 2026 р., с. Таврійське, Пологівського р-ну, Запорізької обл.
Звання: солдат.
Посада: водій-електрик.
Підрозділ: 4 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, 1 взводу ударних безпілотних комплексів, 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів, батальйону безпілотних систем, в/ч А7013.
Сімейний стан: одружений, є син.
Місце поховання: кладовище Св. Миколая, ділянка 11, ряд 08, місце 47.
Нагороди: медаль «Честь та слава».
Життєвий шлях: Анатолій Квас народився 26 листопада 1984 р. в місті Оріхів Запорізької області. Навчався в Оріхівській середній школі №1. Після її закінчення здобував професійну освіту в ПТУ №33. У 2003–2004 роках проходив строкову службу в армії, був прикордонником. У мирному житті Анатолій працював інкасатором у ПриватБанку, водієм у ТОВ «Агротех» та ТОВ «Агрокомтехпостач», токарем у ТОВ «Агротех-2021». Він був працьовитою, відповідальною і дуже майстровитою людиною. Про таких кажуть: майстер на всі руки. Будь-яка річ у його руках могла отримати нове життя, стати корисною, красивою, доведеною до досконалості. Анатолій дуже цінував свою родину — дружину, сина, своїх батьків. Щиро кохав свою дружину, був для неї не лише чоловіком, а й другом, опорою та надійним помічником. Разом вони створювали й виготовляли різні речі для оздоблення своєї оселі, власноруч прикрашали дім декораціями до різних сімейних свят, вкладали в кожну деталь тепло, любов і частинку своєї душі. Повномасштабна війна боляче торкнулася життя родини Анатолія. У рідному Оріхові було зруйновано їхній дім, який вони разом із дружиною облаштовували з любов’ю, працею і мріями про мирне майбутнє. Після вимушеного переселення до міста Запоріжжя Анатолій прийняв рішення стати на захист України. Під час служби він чесно й мужньо виконував свій військовий обов’язок, захищаючи Україну, свою родину, рідну землю та майбутнє наших дітей. 11 червня 2026 р. Анатолій Квас трагічно загинув під час виконання бойового завдання в селі Таврійському Пологівського району внаслідок ураження ворожим безпілотним літальним апаратом. Його загибель — це непоправна втрата для родини, друзів, побратимів, рідного міста Оріхова та всієї України. У Анатолія залишилися любі дружина, син Арсеній, батьки, рідні, друзі та всі, хто знав, любив і поважав його. Світла пам’ять Захиснику України! Вічна шана і вічна слава!