КУЗЬМЕНКО КОСТЯНТИН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Дата та місце народження: 26 вересня 1992 р., с. Велика Білозерка, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 23 червня 2025 р., поблизу м. Сіверськ, Бахмутського р-ну, Донецької обл.
Звання: солдат.
Посада: номер обслуги 1 мінометного розрахунку 2 мінометного взводу 1 мінометної батареї 1 механізованого батальйону.
Підрозділ: оперативне командування «СХІД», 54 окрема механізована бригада в/ч А 0693.
Сімейний стан: не одружений.
Місце поховання: кладовище Св. Миколая, м. Запоріжжя.
Нагороди: за особисту мужність та відданість був нагороджений медаллю «За участь у бойових діях» та медаллю «За оборону України».
Життєвий шлях: Костянтин Кузьменко народився 26 вересня 1992 року в селі Велика Білозерка. Згодом разом із мамою переїхав до міста Запоріжжя, де пішов у перший клас 41-ї загальноосвітньої школи. Костянтин був добрим, уважним і щирим хлопцем. Він гарно навчався, завжди був вірним другом, і його любили всі — однокласники, вчителі, знайомі. У 2009 році Костянтин закінчив Запорізьку загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів №41 та продовжив навчання у Вищому державному навчальному закладі — Запорізькому будівельному коледжі, де здобув кваліфікацію техніка-будівельника. Навчання завершив у 2013 році. Попри технічну освіту, Костянтин обрав професійний шлях друкаря. Починаючи з 2012 року, він працював у багатьох друкарнях Запоріжжя: «Пакіндустрія», «Інтер-М», «Х-Прес», «Реклама Майстер», «Славута Принт Україна». Скрізь його цінували як уважного, сумлінного та надзвичайно відповідального працівника. До початку повномасштабного вторгнення Костянтин продовжував працювати у своїй професії. Але в січні 2023 року, коли Україна потребувала захисників, він без вагань приєднався до лав Збройних Сил України. Не роздумуючи, пішов боронити Батьківщину від російського загарбника. Після короткого перебування у Дніпропетровській області Костянтин був переведений на Донецький напрямок солдатом, де служив у складі оперативного командування «Схід» 54-ї окремої механізованої бригади (в/ч А0693). Він завжди був на передовій, поряд із побратимами, проявляючи людяність, витримку та справжню мужність. Костянтин не боявся важкої служби, завжди допомагав іншим і ніколи не нарікав — бо мав сильний дух і щире серце. За особисту мужність і відданість Батьківщині Костянтин був нагороджений медаллю «За участь у бойових діях» та медаллю «За оборону України». 23 червня 2025 року, проявивши стійкість, мужність і вірність військовій присязі під час виконання бойового завдання, Костянтин героїчно загинув поблизу міста Сіверськ Бахмутського району Донецької області. Героя поховали в рідному місті Запоріжжя. Світла пам’ять про Костянтина — нашого сина, друга, побратима, воїна, Героя — назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав. Він був і залишається справжньою Людиною: доброю, світлою, незламною. Назавжди залишиться сином, другом, воїном, Героєм. Світла пам’ять!