КУЧЕР ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ
Позивний «ЛІСНИК».
Дата та місце народження: 16 квітня 1981 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 8 жовтня 2022 р., м. Бахмут.
Звання: сержант.
Посада: гранатометник.
Підрозділ: 93 бригада «Холодний Яр».
Сімейний стан: одружений, лишились два сини.
Місце поховання: Кушугумське кладовище.
Нагороди: орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Життєвий шлях: Олександр Кучер народився 16 квітня 1981 року в місті Запоріжжя. Його дитинство проходило в селі Терсянка Запорізької області, звідки родом його мати (Лариса Миколаївна) та на Батьківщині батька (Григорія Івановича) – селі Новозлатопіль Гуляйпільського району. Олександр був дбайливим старшим братом для сестри Марини, яка його дуже любила. До 9-го класу Олександр навчався в ЗНВК №67. Після – опанував професію газоелектрозварювальника в училищі №31(7). В 1998 році був призваний на строкову службу, яку проходив у ракетних військах міста Первомайськ Миколаївської області. По звільненню мав звання «сержант». Після служби влаштувався на завод Дніпроспецсталь, але за три місяці змінив місце роботи. На комбінаті Запоріжсталь пропрацював 19 років. На початку робочого шляху заочно навчався в Металургійному технікумі. Був горновим Доменної печі, бригадиром і наставником для майбутніх горнових. Мав нагороду від президента «За сумлінну працю», а також відзнаку – «Почесний донор», неодноразово був на сторінках газети як гарний працівник. Закінчував карʼєру на Феросплавному комбінаті. В 41 рік вийшов на пенсію за гарячим стажем. Проте лишався дуже працьовитим: вихідні проводив на дачі порпаючись у землі. Дуже смачно готував. Завжди допомагав друзям. Його дуже любили племінники і діти, та всі сусіди. На початку війни допомагав копати траншеї для захисту міста разом із кумом зварював металеві їжаки. В двадцятих числах березня був призваний до лав ЗСУ, чим дуже пишався. Він усе життя мріяв бути військовим, як його рідні: дід – Іван Туманов: моряк, капітан 3-го рангу, і дядько Микола - полковник. Олександр Кучер виконував бойові завдання в населених пунктах Соледар, Слов'янськ та Бахмут. Знаходячись на позиції в місті Бахмут, Донецької області, в той злощасний день коли туди зайшли «вагнерівці», від розриву танкового снаряда Олександр втратив ногу та отримав багато осколкових поранень. Велика втратила крові і втрачений час назавжди забрали ЛЮДИНУ, яку любили і поважали рідні, близькі і всі хто був з ним знайомий. Спочивай з миром, наш Герою!