КРАВЧУК ЕДУАРД ЛЕОНІДОВИЧ
Дата та місце народження: 21 лютого 1967 р., м.Василівка Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 13 вересня 2023 р., м. Запоріжжя.
Звання: молодший сержант.
Посада: водій автобуса.
Підрозділ: автомобільне відділення, взводу матеріально-технічного забезпечення, 1 батальйону оперативного призначення, в/ч А3029.
Сімейний стан: залишилися мати, сестра та двоє дітей.
Місце поховання: Кушугумське кладовище, Запорізького р-ну.
Нагороди: медаль «За участь у бойових діях», медаль «Ветеран війни».
Життєвий шлях: Едуард Кравчук народився 21 лютого 1967 року у місті Василівка Запорізької області. До восьмого класу навчався у Василівській загальноосвітній школі №1. З дитинства вирізнявся допитливістю, розумом і кмітливістю. Дуже любив читати, мав велику домашню бібліотеку та постійно прагнув нових знань. Після школи навчався в Оріхівському сільськогосподарському технікумі за спеціальністю механіка, проходив строкову військову службу. Згодом вступив до Василівського фахового коледжу ТДАТУ на спеціальність «Право», а також навчався у Кримському інституті сільського господарства. Едуард був різносторонньою та творчою людиною: захоплювався малюванням, займався вокалом, грав на гітарі, любив куховарити, а особливо - пекти здобу для рідних. Усе своє життя він багато й сумлінно працював. Був працьовитим, відповідальним і хазяйновитим чоловіком. Працював у Василівському відділенні «Сільгосптехніки», у місцевому відділі поліції, багато років працював за кордоном. Також працював на Василівському хлібозаводі, де паралельно здобував економічну освіту у Бердянському інституті підприємництва. Певний час трудився у ТОВ «Хортиця-Агро» в Запоріжжі, працював спочатку водієм, а потім лісничим у ДП «Василівське лісове господарство». Особливе місце у його житті займала робота в історико-архітектурному музеї-заповіднику «Садиба Попова». Там він працював спочатку завгоспом, а згодом заступником директора. Колеги пам’ятають його як щиру, порядну та надійну людину, яка завжди приходила на допомогу. 26 лютого 2021 року Едуард Леонідович підписав контракт із Національною гвардією України та став на захист держави. Повномасштабне вторгнення росії в Україну Едуард зустрів разом із побратимами, без вагань ставши на оборону рідної землі та свого народу. Служив на посаді водія автобуса автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 1-го батальйону оперативного призначення військової частини А3029 Південного територіального управління Національної гвардії України. Мужній Захисник України, який до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, своєму народові та рідній землі. Після кожного виїзду на «нуль» він повертався виснаженим, але, попри проблеми зі здоров’ям, продовжував виконувати свій обов’язок. Під час чергової евакуації військовослужбовців з-під обстрілів Едуарду стало зле. Після виконання бойового завдання його доправили до КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, де 13 вересня 2023 року його серце зупинилося.