КРАВЧЕНКО МИКОЛА ІВАНОВИЧ
Дата та місце народження: 3 березня 1964 р., с. Копані, Оріхівського р-ну, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 16 березня 2023 р., поблизу с. Водяне, Донецької обл.
Посада: командир протитанкового взводу.
Підрозділ: 1 механізований батальйон, в/ч А0536.
Сімейний стан: одружений, мав двох синів.
Місце поховання: м. Запоріжжя.
Життєвий шлях: Микола Кравченко народився 3 березня 1964 року в мальовничому селі Копані Оріхівського району Запорізької області. Згодом його родина переїхала до Оріхова — міста, яке стало для нього рідним і з яким було пов’язане все його подальше життя. Навчався в Оріхівській середній школі №1, де проявляв наполегливість, відповідальність і спокійний, виважений характер. У 1983–1985 роках проходив дійсну військову службу, яка загартувала його силу волі й дисципліну. Після повернення додому вступив до Запорізького машинобудівного інституту, обравши шлях технічної освіти. Він мав аналітичний розум і особливо любив шахи — гру, у якій поєднуються стратегія, терпіння та далекоглядність. Микола із задоволенням організовував шахові турніри для рідних і друзів, перетворюючи звичайні вечори на теплі родинні змагання. Він був люблячим чоловіком і батьком. Разом із дружиною виховав двох синів — Олександра та Івана, для яких став прикладом честі, працьовитості та гідності. Професійний шлях Миколи Івановича був пов’язаний зі службою в Оріхівській виправній колонії № 88. Сумлінно виконуючи обов’язки, він здобув повагу колег і вийшов на пенсію у званні майора. Та коли прийшла біда, він не залишився осторонь. 2 березня 2022 року був мобілізований і став на захист України. Обіймав посаду командира протитанкового взводу 1 механізованого батальйону військової частини А0536. Вірний присязі й своєму народові, він мужньо виконував бойові завдання. 16 березня 2023 року Микола Іванович загинув у бою поблизу села Водяне Донецької області. Його життя обірвалося на полі бою, але пам’ять про нього житиме в серцях рідних, побратимів і всіх, хто знав цю світлу та сильну людину. Похований у Запоріжжі. Він залишив по собі не лише добрі справи й світлу пам’ять, а й приклад справжнього воїна та громадянина України.