Козакевич Артем Віталійович, 15.05.1996 р.н. був родом із міста Пологи Запорізької області , мешкав у селі Івана Франка . Закінчив Запорізький професійний ліцей автотранспорту, де здобув професію слюсаря. Дуже любив техніку і гарно знався на автомобілях. Працював у ТОВ «Дніпрокераміка» та керамічній майстерні «Добра Глина». Артем дуже любив свою сімʼю - дружину Владиславу та донечку Анну, в яких душі не чув. Коли почалася війна, він не зміг залишатися осторонь, тому пішов захищати рідних. У березні 2023 року добровольцем пішов боронити Батьківщину. Вступив до лав 43- ої окремої механізованої бригади. Обіймав посаду заступника командира бойової машини, навідника-оператора 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону. Був хоробрим, мужнім, товариським, ініціативним. Мав авторитет серед побратимів та командирів бригади. Загинув Артем 25.11.2023 р. під час виконання службових обовʼязків із забезпечення оборони України, в районі населеного пункту Іванівка, Купʼянського району Харківської області. Відбивши черговий штурм ворога, Артем з побратимами вирушили на порятунок поранених побратимів. При спробі евакуації поранених, закривши своїм тілом побратима, Артем отримав поранення не сумісні з життям. У захисника залишилися батьки, дружина та донечка. Артем Віталійович похований на Алеї слави кладовища Святого Миколая в місті Запоріжжя. Нагороди: Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.