КОВТУНЕНКО СЕРГІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
Дата та місце народження: 11 червня 1970 р., м. Марганець, Дніпропетровської обл.
Дата та місце загибелі: 28 лютого 2023 р., поблизу с. Водяне, Донецька обл.
Звання: солдат.
Посада: водій.
Підрозділ: 3 кулеметне відділення, кулеметного взводу, 1 стрілецького батальйону, в/ч А0536.
Сімейний стан: одружений.
Місце поховання: цвинтар Св. Миколая, м. Запоріжжя.
Нагороди: орден «За мужність» III ступеня (посмертно).
Життєвий шлях: Сергій Ковтуненко народився 11 червня 1970 року в місті Марганці Дніпропетровської області в сім’ї інженерів. Після закінчення батьками Харківського політехнічного інституту родина переїхала до Запоріжжя. Сергій ріс допитливим хлопчиком, рано навчився читати й писати (грамотно, красивим почерком); ще до школи почав складати вірші та писав їх все життя. Особливо його приваблювало природознавство, обожнював і досліджував природу рідного краю, багато читав про фауну і флору. Після закінчення Запорізької школи № 49 за покликом серця вступив до Запорізького педагогічного училища. Працював у Гуляйпільській школі-інтернаті. З 1989 до 1991 року проходив службу у Збройних силах. Після демобілізації працював вчителем фізичної культури Запорізького багатопрофільного ліцею № 99. Влітку - інструктором з плавання в Полтавському дитячому оздоровчому таборі «Алмаз», у якому він на високому рівні організовував цікаве і безпечне дозвілля дітей. Сергій Анатолійович уміло й успішно тренував юних футболістів у спортивних секціях і передавав їм свою любов до футболу. Вищу освіту здобув у Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького. Педагог за покликанням працював у Запорізькому колегіумі «Елінт» вчителем фізичної культури. Сергій Анатолійович – творчий, грамотний педагог, інтелектуал, позитивна людина з тонким почуттям гумору, люблячий син, чоловік, батько та справжній друг. До лав ЗСУ вступив 21 квітня 2022 року; на передовій – із 3 вересня 2022 року. Сергій Анатолійович служив на посаді водія 3 кулеметного взводу 1 стрілецького батальйону військової частини А 0536. Був відмінним стрілком, мужнім воїном і неймовірним побратимом. Брав участь у бойових діях на Східному напрямку: Зайцеве, поблизу Бахмуту (отримав поранення), Авдіївський напрямок та інші. Відданий військовій присязі на вірність українському народу, в бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість та мужність, поблизу н.п. Водяне Донецької області під час артилерійського обстрілу, отримавши вибухову травму та осколкові поранення, загинув 28 лютого 2023 року, виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Без тата залишилася донька Евеліна, без чоловіка - дружина Інна, без дідуся - онука Алісія, без сина - батьки. Сергій Ковтуненко залишив по собі світлий спогад про людяність, відданість справі, якою займається, та незгасну любов до своєї родини та України.