КОРОГОД МИКИТА МИХАЙЛОВИЧ
Дата та місце народження: 11 вересня 1994 р., Запорізька обл.
Дата та місце загибелі: 12 лютого 2025 р., поблизу н.п. Удачне, Покровського р-ну, Донецької обл.
Звання: старший солдат.
Посада: навідник-оператор гармати.
Підрозділ: сухопутні війська, 55 окрема артилерійська бригада ЗСУ.
Сімейний стан: одружений.
Місце поховання: с. Августинівка, Запорізька обл.
Нагороди: медаль «Захиснику Вітчизни», орден «За мужність» III ступеня (посмертно).
Життєвий шлях: Микита Корогод народився 11 вересня 1994 року. Своє дитинство він провів у селі Августинівка Запорізької області, де навчався у школі та формувався як щира, працьовита й відповідальна людина. Згодом разом із мамою Микита переїхав до міста Запоріжжя. Після закінчення школи - вступив до будівельного коледжу. Ще до навчання він допомагав на ремонтах і працював на будівництві. Микита мав золоті руки — не було справи, з якою б він не впорався. Він умів працювати сумлінно, відповідально та завжди доводив розпочате до кінця. Микита пройшов строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Після загибелі мами він ухвалив свідоме рішення продовжити службу та у 2019 році підписав другий контракт. Напередодні повномасштабного вторгнення Микита уклав ще один контракт, залишаючись вірним своєму вибору — захищати Україну. Він проходив службу у складі 55-ї окремої артилерійської бригади, був навідником-оператором гармат, мав звання старшого солдата. Микита неодноразово проходив навчання з ремонту та обслуговування артилерійських гармат, удосконалюючи свої навички, щоб ще ефективніше виконувати бойові завдання та допомагати побратимам. У 2023 році, під час захисту України, Микита отримав бойове поранення. Після цього він проходив лікування та реабілітацію у Львові. У цей складний період поруч із ним постійно була його кохана — дружина. Вони разом проходили шлях лікування, підтримки та віри, тримаючись одне за одного. 25 серпня 2023 року Микита одружився зі своєю коханою дружиною. Їхній союз був сповнений любові, взаємної підтримки та глибокого розуміння. Навіть у час війни вони берегли одне одного, мріяли про спільне майбутнє та життя після перемоги. Бойовий шлях Микити пролягав на Донецькому напрямку. 12 лютого 2025 року він загинув поблизу села Удачне Покровського району, віддавши своє життя за свободу, незалежність і майбутнє України.