КИРПА МАКСИМ ДМИТРОВИЧ
Позивний «ГОРА».
Дата та місце народження: 17 червня 1985 р, м. Бердянськ, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 22 грудня 2024 р., в районі н.п. Курахове, Покровського р-ну Донецької обл.
Звання: старший солдат.
Посада: командир.
Підрозділ: 2 механізоване відділення, 3 механізованого взводу, 9 механізованої роти, 3 механізованого батальйону, в/ч А5006.
Сімейний стан: одружений.
Місце поховання: кладовище в с.Високогірне, Запорізького р-ну, Запорізької обл.
Життєвий шлях: Максим Кирпа народився 17 червня 1985 року у м. Бердянськ, згодом родина переїхала до селища Високогірне Запорізького району Запорізької області – місця, яке стало для нього домом, точкою повернення і спогадом про юнацькі роки. Він ріс активним і щирим хлопцем. Любив рух, спорт, довгі пробіжки, відчуття сили й свободи. Спочатку навчався у сільській школі, потім продовжив навчання у 81 середній школі м. Запоріжжя. Після школи - навчався у Запорізькому професійному ліцеї залізничного транспорту, де здобув професію помічника тепловоза. Потім був призваний на строкову військову службу, яку проходив у навчальному центрі Ракетних військ і артилерії Збройних Сил України. Повернувшись до цивільного життя, пішов працювати за фахом у Запоріжжі, будуючи плани, мріючи про майбутнє. Максим був високим, міцним, без шкідливих звичок, але найважливіше — з відкритим серцем. Люди тягнулися до нього: він умів слухати, підтримувати, знаходити прості й точні слова. Був тим, поруч із ким ставало легше. Своє справжнє кохання Максим зустрів ще зовсім юним - йому було п’ятнадцять, їй сімнадцять. Це було кохання з першого погляду, яке Максим проніс через усе своє таке коротке, життя. Поруч була родина, дім і улюблений пес Йосик, якого Максим із ніжною усмішкою називав «наш синочок». Попри безліч турбот, Максим ніколи не забував про своїх рідних. Для мами він залишався найріднішим та найкращим сином, а для бабусі – найулюбленішим онуком, до будинку якої завжди поспішав. Він був щедрим і чуйним, не рахувався з власними потребами, якщо міг допомогти іншому. Війна змінила плани та долю Максима Кирпи. З перших днів повномасштабного вторгнення росії, Максим прагнув стати на захист України, однак тоді не було вільних місць. І лише 12 травня 2022 року нарешті Максима Кирпу взяли до військової частини А 2189. Знання, здобуті під час строкової служби, стали в нагоді - Максим пройшов курси з експлуатації ПЗРК, а згодом був призначений командиром відділення. У грудні 2024 року Максим разом з побратимами вирушив на завдання. Під час зміни позиції надійшла команда відходити. Усі повернулися… окрім нього. Дружина з усіх сил вірила і сподівалася, що Максим у полоні. Вона весь час цієї невідомості, розшукувала його. Але цю надію рівно через рік забрав дзвінок з Кропивницького: «є співпадіння ДНК»… Пам'ять про Максима Дмитровича Кирпу житиме в серцях рідних, у тиші спогадів, у теплих усмішках тих, хто знав Максима. І в небі, де тепер стало на одну зірку більше.