КАРАСТАЯНОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Позивний «АЛЕКС».
Дата та місце народження: 10 грудня 1978 р., м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області.
Дата та місце загибелі: 9 серпня 2022 р., поблизу н.п. Степове Василівського району Запорізької області.
Звання: солдат.
Посада: гранатометник.
Підрозділ: 3 відділення, 1-го взводу, роти охорони Мелітопольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Сімейний стан: мама, донька Владислава, дружина, сестра.
Місце поховання: м. Запоріжжя.
Життєвий шлях: Олексій народився 10 грудня 1978 року у Кривому Розі, Дніпропетровської області, але згодом із сімʼєю переїхав в місто Запоріжжя. Де і пішов до першого класу ЗСШ №32. Під час навчання в школі неодноразово отримував Подяки за відмінне навчання. Постійно приймав участь в шкільних олімпіадах. Закінчив школу з відзнакою в 1994 році. В цьому ж році вступив на навчання до Запорізького Електротехнічного технікуму, який закінчив у 1999 році з «Червоним дипломом». Одразу після закінчення технікуму вступив на навчання до ЗДІА на заочну форму за спеціальністю «Чорна металургія» і пішов працювати на «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна», в сталеплавильний цех №1, підручним сталевара електропечі. Саме тоді розпочався його трудовий шлях від звичайного робітника до начальника сталеплавильного цеху СПЦ-2. Олексій був справжнім професіоналом своєї справи, чесним та справедливим керівником. Його фотографія майоріла на дошці Пошани рідного підприємства. За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, зразкове виконання професійних обов’язків, вагомий особистий внесок у розвиток Електрометалургійного заводу «Дніпроспецсталь» отримував Грамоти від Запорізької Обласної Ради та Подяки від керівництва заводу. Він завжди першим приходив на допомогу людям. Його любили та поважали колеги і працівники. Олексій щиро любив Україну, був справжнім патріотом, тому з початком повномасштабної війни, у травні 2022 року став на захист нашої держави. Він приєднався до лав ЗСУ у складі 3-го відділення 1-го взводу роти охорони Мелітопольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, солдатом-гранатометником. 18 липня зі своїми побратимами був відправлений на захист Запорізького краю. Разом з побратимами героїчно стримували ворога від подальшого наступу на наше рідне місто. 9 серпня 2022 року загинув виконуючи бойове завдання по захисту Батьківщини поблизу населеного пункту Степове Василівського району Запорізької області. Вдома на Олексія чекали — мама, донька Владислава, дружина, сестра. Поховали Героя у рідному місті Запоріжжі. Олексій був люблячим батьком та чоловіком, турботливим сином, надійним старшим братом, відданим другом. Вшанували та увічнили памʼять запорізького Героя на «Електронній призмі», біля Міської Ради Запоріжжя та на меморіальному комплексі «Дерево пам’яті» в місті Запоріжжі.